Співучасть, в кримінальному праві умисна спільна участь два або більш за осіб в скоєнні злочину. Досконале в С. злочин характеризується підвищеною суспільною небезпекою, т.к. может завдати особливо відчутної шкоди інтересам держави, правам і законним інтересам громадян, а також у зв'язку з великими можливостями співучасників приховати сліди досконалого злочину. Для С. необхідна спільна діяльність і спільність наміру співучасників. Воно можливе як в результаті попередньої змови, так і без нього. Залежно від характеру зв'язку між співучасниками і їх ролі в скоєнні злочину радянське кримінальне право розрізняє просте С. (характеризується однорідною умисною діяльністю всіх осіб, що брали участь в злочині, наприклад всі учасники особисто брали участь у вбивстві) і складне С. (з розподілом функцій між співучасниками: виконавець, організатор, підбурювач посібник). Як при простому, так і при складному С. покарання визначається для кожного із співучасників залежно від міри і характеру участі в досконалому злочині.
Кримінальним законодавством передбачені також спеціальні форми С. — організована група і злочинне співтовариство (наприклад, банда, антирадянська організація). Скоєння злочину організованою групою визнається обтяжливою провину обставиною. Для учасників злочинних співтовариств кримінальна відповідальність настає не лише за фактично досконалі злочинні акти, але і за само участь (входження) в такому співтоваристві. Див. такжеБандитизм .
