Бандитизм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бандитизм

Бандитизм (від італ.(італійський) bandito — розбійник, бандит), в радянському кримінальному праві один з найбільш небезпечних злочинів проти основ державного управління і суспільств, безпеки. Відповідно до закону від 25 грудня 1958 «О кримінальної відповідальності за державні злочини» (ст. 14), Би. відноситься до державних злочинів. Би. полягає в організації озброєних банд з метою нападу на державних суспільні установи або підприємства або на окремих осіб, а рівно в участі в таких бандах і здійснюваних ними нападах (див. ст. 77 УК(Кримінальний кодекс) РСФСР і відповідні статті УК(Кримінальний кодекс) ін. союзних республік). Під бандою в кримінальному праві розуміється стійка озброєна група людей, тісно зв'язаних між собою цілями злочинної діяльності і що спеціально об'єднуються для здійснення одного або декількох нападів на державних, суспільних установи або підприємства або на окремих осіб.

  Про наявність Би. свідчить сукупність трьох ознак: 1) участь два або більш за осіб; 2) озброєність хоч би одного і обізнаність про це всіх членів банди; 3) згуртованість і організованість учасників. Банда може бути озброєна не лише зброєю, зберігання і носіння якого заборонене законом, але і будь-якою іншою зброєю, а також предметами, спеціально пристосованими для нападу і поразки людей (наприклад, кастети, обушки). Б. вважається закінченим злочином з моменту організації озброєної банди, навіть якщо ця банда і не виробила жодного нападу, т.к. сам факт створення озброєної банди представляє велику небезпеку. Кримінальній відповідальності підлягають особи, що організували озброєну банду, а також осіб, що вступили в таку банду. До відповідальності за Б. притягуються ті, що досягли 16 років. Покарання за Б. встановлено у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 15 років з конфіскацією майна, із засланням на термін від 2 до 5 років або без заслання, а при особливо обтяжливих провину обставинах — стратою з конфіскацією майна. У 50—70-х рр. випадки Б. у СРСР украй рідкі і статті кримінального закону, регулюючі відповідальність за Б., майже не застосовуються.

  В кримінальному праві зарубіжних соціалістичних країн відповідальність за Б. регулюється в основному в тому ж порядку, що в е р б радянських праві.

  Кримінальне законодавство буржуазних держав не передбачає спеціального складу злочину Б., проте в праві цих країн є близькі цьому вигляду злочину склади (озброєний розбій, різні види насильницьких дій і т.д.). У сучасних імперіалістичних державах і перш за все в США Б. — один з видів організованій злочинності . Групи гангстерів, що об'єднуються інколи в трести і синдикати, незрідка використовуються як знаряддя політичного терору, для придушення і знищення політичних противників (наприклад, вбивство президента Дж. Кенеді в 1963, сенатора Р. Кеннеді і М. Л. Кинга в 1968). У Великобританії в 60-х рр. з'явилося значна кількість бандитських груп молоді («троги», «бердори», «канібали» — союз гангстерів і т.д.), що займаються торгівлею наркотиками, крадіжками, чинять вуличні безлади. У Італії діє політична банда, що тероризує цілі райони країни, — т.з. Мафія . В багатьох країнах в 60—70-х рр. спостерігається зростання таких злочинів, як розбій, скоювання різних злочинів із застосуванням зброї (наприклад, в Японії кількість холодної зброї і пістолетів, вилучених при арешті, зросла за період 1959—62 в 1,5 разу, а мисливських рушниць —в 3 з гаком разу). Див. також Гангстеризм .

  М. І. Якубович.

  В перші роки Радянської влади вороги Радянської держави використовували Б. як одну з гострих форм боротьби з Радянською владою для досягнення своїх політичних цілей. Найбільший розмах політичний Би. отримав в 1918—21 ( махновщина, Грігорьева заколот, антоновщина і ін.). Зовнішня і внутрішня контрреволюція, потерпівши поразку на фронтах Громадянської війни, широко використовувала методи організованого політичного Б., вербуючи в банди колишніх білих офіцерів, есерів, меншовиків, анархістів і інші антирадянські елементи. Із залишків розбитих білих армій, що бігли за кордон, іноземні розвідки і емігрантські антирадянські центри формували озброєні банди, які вторгалися на радянську територію. У Ср. Азії політичний Би. у вигляді т.з. басмацтва інспірувався англійською розвідкою.

  Банди, що діяли на території СРСР, направляли свої дії проти радянських установ, партійних органів і їх представників; грабували, руйнували народно-господарські об'єкти. Бандити намагалися підірвати авторитет Радянської влади в населення, штовхнути його на дорогу озброєної боротьби з нею. Прояви політичного Б. мали місце і в період колективізації сільського господарства. Банди з кулаків і колишніх білогвардійців тероризували сільське населення, вбивали організаторів колгоспів знищували колгоспну власність. У передвоєнні роки, а також в перші роки після закінчення Великої Вітчизняної війни політичні банди діяли на території Зап. України і Білорусії, в прибалтійських радянських республіках. Натхненниками і керівниками політичних Би. були різні націоналістичні організації типа ОУН (Організація українських націоналістів), що знаходилися на службі в розвідувальних органів фашистської Німеччини, а після її розгрому — в розвідок США, Англії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини). У перші ж післявоєнні роки органами державної безпеки при активному сприянні населення залишки банд на території СРСР були ліквідовані і їх діяльність повністю присічена.

  С. Ст Корнаков.