Антоновщина, антирадянський куркульсько-есерівський заколот в Тамбовській губернії в 1920—21. Отримав назву по імені ватажка заколоту есера А. С. Антонова. А. показала зміни у формах і методах боротьби міжнародного імперіалізму проти Радянської влади після провалу озброєної інтервенції в 1918—20, була однією з найзначніших спроб здійснення нової тактики класових ворогів проти диктатури пролетаріату — тактики «вибуху зсередини». Міжнародний імперіалізм і внутрішня контрреволюція в умовах переходу Радянської республіки до мирного будівництва розраховували використовувати коливання дрібнобуржуазних шарів, протиставити селянство робочому класу і повалити диктатуру пролетаріату. Контрреволюційні сили прагнули використовувати незадоволеність селянства продрозкладкою .
Заколот готувався партією есерів ще з 1918. Його організатори поставили завданням скидання Радянської влади, створення уряду з представників партій і союзів, ворожих більшовикам, скликання Засновницьких зборів, реставрацію буржуазних порядків. У травні 1920 ЦК партії есерів дав директиву нелегальному Тамбовському губкому есерів про організацію куркульських «союзів трудового селянства» і проведення широкої антирадянської агітації. Створені в Тамбовському, Борісоглебськом і інших повітах «союзи трудового селянства» перетворилися на опорні пункти заколоту. Ватажок заколоту А. С. Антонов в 1905—07 брав участь в есерівських експропріаціях, 8 років відбував заслання; у 1917—18 був начальником міліції повіту в Кирсанове; брав участь в контрреволюційній змові, в 1918 сховався від арешту і приступив до створення банди.
Тамбовська губернія перетворилася на вогнище заколоту унаслідок ряду причин. Ета типово землеробська губернія з переважно селянським, дрібнобуржуазним населенням і незначним прошарком промислового пролетаріату довгі роки була оплотом партії есерів. Питома вага куркульсько-заможних шарів села була дуже високою. Кулаки захопили багато волосних і сільських Рад. Куркульсько-есерівські елементи умисне роздували незадоволеність селянства системою продрозкладки, відсутністю промтоварів, випадками порушень революційної законності з боку окремих продагентов і т.п. Унаслідок мобілізацій на фронт губернська організація РКП (б) була ослаблена і не зуміла дати належну відсіч підступам класових ворогів. Заколот почався в серпні 1920 в с. Кам'янка Кирсановського повіту і незабаром поширився на території Тамбовського, Кирсановського, Борісоглебського, Моршанського і Козловського повітів. Для привертання на свій бік шарів трудового селянства, що коливаються, нестійких, бунтівники висунули гасла: «Геть продрозкладку!", «Хай живе вільна торгівля!» і т.п. За допомогою демагогії, обману, провокацій і примусу есерам удалося втягнути в банди частину селян трудящих. У жовтні 1920 в заколоті брало участь 15—20 тис. чоловік, з них 2,5—3 тис. чоловік мали вогнепальну зброю. У січні 1921 чисельність бунтівників складало 50 тис. чоловік. У розпорядженні так званого «головного оперативного штабу» бунтівників знаходилися 2 армії у складі 21 полку і окрема бригада. Бунтівники застосовували тактику і методи партизанської війни, удаючись до раптових і прихованих нальотів. Перерізавши Південно-східну залізницю, вони зривали підвезення хліба в центральні райони країни, розграбували близько 60 радгоспів, завдали величезного матеріального збитку губернії. Ними було убито понад 2 тис. партійних і радянських працівників.
ЦК РКП (б), СНК(Рада Народних Комісарів), особисто В. І. Ленін прийняли необхідні заходи для якнайшвидшої ліквідації А. У серпні 1920 в Тамбовській губернії було введено облогове положення. У жовтні 1920 В. І. Ленін доручив Ф. Е. Дзержінському, Е. М. Ськлянському і В. С. Корневу, командувачеві військами внутрішньої охорони, прискорити розгром А. У січні 1921 Оргбюро ЦК РКП (6) за участю Дзержінського, головкому С. С. Каменева, Корнева і керівників Тамбовської губернії обговорило хід боротьби з А. У Тамбовську губернію була направлена повноважна комісія ВЦИК на чолі с В. А. Антоновим-Овсєєнко . У лютому 1921 ЦК РКП (б) і СТО(Рада праці і оборони) прийняли ряд постанов, направлених на повну ліквідацію А. По вказівці Леніна було достроково припинено стягування продрозкладки в Тамбовській губернії. Велике значення мала бесіда Леніна з делегацією селян Тамбовської губернії. ЦК РКП (б) мобілізував в допомогу парторганізації губернії 300 комуністів з Москви, Петрограду, Тули. Комісія ВЦИК спільно з губернською парторганізацією розвернула велику агітаційно-пропагандистську і організаторську роботу, направлену на ізоляцію куркульсько-есерівських елементів. У январе—феврале 1921 була різко збільшена чисельність військ Червоної Армії у Тамбовській губернії (32,5 тис. багнетів, близько 8 тис. шабель, 463 кулемети, 63 знаряддя). ЦК РКП (б) і Радянський уряд направили на боротьбу з А. у травні 1921 М. Н. Тухачевського, І. П. Уборевіча, Н. Е. Какуріна, І. Ф. Федько, І. Ст Тюленева, Г. І. Котовського і ін. із завданням в місячний термін покінчити з бандами. З відміною продрозкладки і введенням нової економічної політики (непу) в боротьбу з А. включилося трудове селянство. Це мало вирішальне значення в ліквідації А. До червня 1921 основні сили антоновцев були майже повністю знищені. Завершуючі бої здійснювала група військ під командуванням Уборевіча. З 28 травня по 26 липня 1921 бунтівники втратили 11 тис. чоловік убитими і пораненими. З врахуванням захоплених під час облав дезертирів, а також що добровільно здалися чисельність антоновцев зменшилася майже на 37 тис. чоловік. У серпні 1921 заколот було пригнічено. Антонов був убитий в червні 1922.
Літ.: Донков І. П., Організація розгрому антоновщини, «Питання історії КПРС», 1966 № 6; Ракитін А., Ім'ям революції..., М., 1965; Тріфонов І. Я., Класи і класова боротьба в СРСР на початку неп(нова економічна політика) а, ч. 1 — Боротьба з озброєною куркульською контрреволюцією [Л.]. 1964.
