Продрозкладка , продовольче розверстування, система заготовок з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. Полягала в обов'язковій здачі селянами державі за твердими цінами всіх надлишків (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба і ін. продуктів. Застосовувалася Радянською державою в період Громадянської війни 1918—20. У 1918 центр Радянської Росії був відрізаний від найважливіших з.-х.(сільськогосподарський) районів країни. Запаси хліба вичерпувалися. Міське і бідне сільське населення голодувало. Для задоволення мінімальних потреб Радянський уряд був вимушений ввести строгий облік продовольчих надлишків, в основному в заможної частини села, що прагнуло зірвати державну хлібну монополію і зберегти свободу торгівлі. У тих умовах П. була єдино можливою формою заготівки хліба. «Розверстування було найбільш доступним для недостатньо організованого держави мірою, щоб протриматися в нечувано важкій війні проти поміщиків» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 44, с. 7). П. здійснювалася в 2-ій половині 1918 в губерніях: Тульською, Вятськой, Калузькою, Вітебською і ін.
Декретом СНК(Рада Народних Комісарів) від 11 січня 1919 П. була введена на всій території Радянської Росії, пізніше — на Україні і в Білорусії (1919), Туркестані і Сибіру (1920). Відповідно до постановою Наркомпрода від 13 січня 1919 про порядок розверстування державні планові завдання обчислювалися на основі погубернських даних про розмір посівних площ, врожайності, запасів минулих років. У губерніях вироблялося розверстування по повітах, волостях, селищах, а потім між окремими селянськими господарствами. Збір продуктів здійснювали органи Наркомпрода, продзагони при активній допомозі комнезамів і місцевих Рад. П. з'явилася вираженням продовольчої диктатури робочого класу і бідного селянства.
Спочатку П. поширювалася на хліб і зернофураж. У заготівельну кампанію (1919—20) вона охопила також картоплю, м'ясо, а до кінця 1920 — майже все з.-х.(сільськогосподарський) продукти. У 1918—19 було зібрано 107,9 млн. пудів хліба і зернофуражу, в 1919—20 212,5 млн. пудів, в 1920—21 367 млн. пудів. П. дозволила Радянській державі вирішити життєво важливу проблему планового постачання продовольством Червоної Армії, міських трудящих, забезпечення сировиною промисловості. Із збільшенням заготовок по П. звужувалися товарно-грошові стосунки (заборонений вільний продаж хліба, зерна). П. наклала відбиток на всі сторони господарські взаємин між містом і селом, ставши одним з найважливіших елементів системи «військового комунізму» . Із закінченням Громадянської війни П. вже не відповідала інтересам соціалістичного будівництва, гальмувала відновлення народного господарства, заважала підйому продуктивних сил. У сільському господарстві скорочувалися посівні площі, знижувалися врожайність і валові збори. Подальше збереження П. викликала незадоволеність селян, а в деяких районах куркульсько-есерівські заколоти. З переходом Радянської країни до новій економічній політиці П. в березні 1921 за рішенням 10-го з'їзду РКП (б) була замінена продподатком .
Літ.: Ленін Ст І., Попередній, чорновий нарис тез, щодо селян. 8 лютого 1921 р., Полн. собр. соч.(вигадування), 6 видавництво, т. 42; його ж, Доповідь про заміну розверстування натуральним податком 15 березня, там же, т. 43: його ж, Про продовольчий податок. там же; його ж Доповідь про тактика РКП (б) 5 липня 1921 р., там же, т. 44; його ж, Нова економічна політика і завдання політосвіти, там же; Історія КПРС, т, 3, кн. 2, М., 1968; Гимпельсон Е. Р., «Військовий комунізм»: політика, практика, ідеологія, М., 1973; Гладков І. А., Нариси радянської економіки. 1917—1920 рр., М., 1956; Стрижів Ю. До., З історії введення продовольчого розверстування, в збірці: Історичні записки, т. 71, М., 1962.
