Антонов-Овсєєнко (партійний псевдонім Багнет, літературний псевдонім А. Гальський) Володимир Олександрович [9.(21) .3.1883, Чернігів, — 1939], радянський партійний і державний діяч, активний учасник Жовтневої революції, журналіст. Народився в сім'ї поручика. У революційному русі з 1901; у 1903 вступив в РСДРП. У 1904 закінчив юнкерське училище в Петербурзі. У 1905—06 один з організаторів військових повстань в Ново-Александрії (Польща), в Севастополі. Як представник військової організації входив в Петербурзький комітет РСДРП. Піддавався арештам; у 1906 засуджений до страти, заміненої 20 роками каторги. Зробивши втечу, продовжував партійну роботу у Фінляндії, Петербурзі і Москві. У 1910 виїхав до Франції, де прилучився до меншовиків. В кінці 1914 порвав з меншовиками; у роки 1-ої світової війни — інтернаціоналіст. Повернувшись з еміграції, в травні 1917 вступив в більшовицьку партію. У жовтні 1917 секретар Петрограду ВРК, один з керівників штурму Зимового палацу і арешту Тимчасового уряду. На 2-м-коді Всеросійському з'їзді Рад 26 жовтня (8 листопада) 1917 був вибраний в перший склад СНК(Рада Народних Комісарів) (член Комітету з військових і морських справ). В кінці 1917 — початку 1918 командував радянськими військами проти козаків отамана Каледіна і частин контрреволюційної української Центральної ради. З березня по травень 1918 командувач радянськими військами Півдня Росії, з січня по червень 1919 командувач Українським фронтом, був наркомом військових справ УРСР. У 1919—20 Тамбовського губпредседатель виконкому. У 1921 голова повноважної комісії ВЦИК по боротьбі з бандитизмом в Тамбовській губернії В 1922— 1924 начальник Політуправленія РВС(Реввоєнрада) республіки. У 1923—27 примикав до троцькістської опозиції, в 1928 порвав з нею. Був повпредом в Чехословакії (з 1924), Литві (з 1928), Польщі (з 1930). З 1934 прокурор РРФСР. У 1936—37 генеральний консул СРСР в Барселоні.
Соч.: Записки про цивільну хвилю, т. 1—4, М., 1924—33; Будівництво Червоної Армії в революції, М., 1923; У сімнадцятому році, М., 1933; У революції, М., 1957.
Літ.: Ракитін А., Ім'ям революції... (Нариси про Ст А. Антонове-Овсєєнко), М., 1965 (бібл.).
