Покарання, особлива міра державного примусу, вживана судом від імені держави за скоєння злочину. Ідея Н. за скоєне виникла ще в старовині, проте, в докласовому товаристві Н. як міри державного примусу не існувало, діяв принцип кровній помсті (тобто «око за око, зуб за зуб»). Один з перших заходів Н. — каторга, з'явилася в рабовласницьких суспільстві. З поширенням християнства виникла ідея спокутування за допомогою Н. провини (гріха), яка в правовій формі вперше була сформульована в канонічному праві . У 18 ст ця думка була зафіксована в кримінальних законах і окремих кримінальних кодексах. Метою Н. вважалося перш за все залякування; заходи покарання були надзвичайно жорстокими: страта, членоушкодження, тілесні покарання і т.п.
Після буржуазних революцій 18—19 вв.(століття) ідеологи буржуазії висунули положення про те, що метою Н. є безпека суспільства, проте в буржуазному кримінальному праві Н. — це перш за все відплата. Це положення виявилося в створенні різних пенітенціарних систем тюремного висновку для осіб, засуджених до позбавлення волі. Всі ці системи направлені на приниження людської гідності засуджених, спричинення ним етичних і фізичних мук. У найбільш різкій формі репресивний характер Н. у буржуазному кримінальному праві виявився в період фашизму в Німеччині, Італії, де Н. виступало як засіб терору.
В 19—20 вв.(століття) у буржуазних державах характер Н. дещо змінився. У абстрактній формі ставиться питання про виправні цілі Н., проведена деяка лібералізація умов тюремного висновки; введені також види позбавлення волі (особливо для неповнолітніх злочинців), при яких Н. поєднується з вченням, вивченням особи засуджених і вживанням психотерапевтичних заходів дії на них, встановлені системи «внеінстітуционного» (без приміщення до тюремних установ) дії на засуджених і т.п. Всі ці нововведення пов'язані з пошуками засобів боротьби з неухильним зростанням злочинності в капіталістичному суспільстві, а також є результатом боротьби капіталістичних країн трудящих за демократизацію кримінального законодавства. Проте вони не міняють в принципі ролі і значення Н. як засоби відплати і придушення особи.
В СРСР вміст і цілі Н. розкриваються в Основах кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік (ст. 20) і Основах виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік (статті 1 і 2). До цілей Н. закон відносить виправлення і перевиховання засуджених, запобігання здійсненню ними нових злочинів (приватне або спеціальне запобігання), запобігання скоюванню нових злочинів іншими особами (загальне запобігання). Основні засоби виправлення і перевиховання засуджених — режим відбуття Н., участь засуджених в суспільно корисній праці, політико-виховна робота, а також і загальноосвітнє або професійно-технічне вчення. Соціальне призначення Н. полягає в тому що воно виступає як один з найважливіших заходів в складному комплексі соціальних заходів запобігання злочинам.
Передбачене кримінальним законодавством Н. застосовується до винних в скоєнні злочину лише за вироком суду. Основи кримінального законодавства встановлюють правила вживання Н. і перш за все закріплюють загальні принципи призначення Н. Суд, призначаючи Н., обирає його вигляд і розмір в межах санкції тієї норми кримінального законодавства, яка передбачає відповідальність за досконалий злочин. При цьому суд враховує характер і міра суспільній небезпеці досконалого злочину, особа винного, пом'якшувальні або обтяжливі відповідальність обставини справи. Радянський кримінальний закон забезпечує індивідуалізацію Н., тобто призначення злочинцеві саме такий міри Н., яка достатня для того, щоб забезпечити досягнення цілей Н., зокрема виправлення і перевиховання злочинця. Необхідною умовою індивідуалізації Н. є наявність різних видів Н.
В Основах кримінального законодавства міститься твердий перелік заходів Н.: позбавлення волі ; заслання ; висилка ; виправні роботи без позбавлення волі; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; штраф ; суспільний осуд ; конфіскація майна ; позбавлення військового або спеціального звання. Військовослужбовці термінової служби можуть бути направлені для відбуття Н. у дисциплінарний батальйон (див. Дисциплінарні частини ). У УК(Кримінальний кодекс) союзних республік передбачені і такі види Н., як звільнення від посади, покладання обов'язку загладити заподіяна злочином шкода, позбавлення батьківських прав.
Всі заходи Н. діляться на основних і додаткових, вживаних на додаток до основних. До основних заходів Н. відносяться: позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, суспільний осуд; напрям в дисциплінарний батальйон. Заслання, висилка, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, звільнення від посади покладання обов'язку загладити заподіяну шкоду можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові заходи Н. Только додатковими видами Н. є: конфіскація майна, позбавлення військового або спеціального звання; у УК(Кримінальний кодекс) більшості союзних республік — позбавлення батьківських прав. Суд, застосовуючи одне з додаткових Н. понад основний, робить це в цілях посилення Н.
В загальну систему Н. не входить вища міра Н. — смертна страта. Вона характеризується в законі як виняткова міра, вживана тимчасово, аж до її повної відміни, і лише у випадках, спеціально передбачених законом.
Радянський закон виходить з того, що Н. застосовується лише за злочини і в тих випадках, коли інші заходи дії на правопорушників виявляються недостатніми.
Літ.: Курс радянського кримінального права, т. 3, М-код.,1970; Карпец І. І., Покарання. Соціальні, правові і кримінології проблеми, М., 1973; Ной І. С., Суть і функції кримінального покарання в Радянській державі, Саратов, 1973.
