Висилка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Висилка

Висилка, 1) вигляд кримінального покарання, що полягає у видаленні засудженого з місця його проживання із забороною мешкання в певних місцевостях.

  По радянському кримінальному праву Ст застосовується як основне або як додаткове покарання. У Основах кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1968 встановлений 5-річний максимальний термін Ст, вживаною як як основного, так і додаткового покарання. Мінімальний термін Ст передбачений УК(Кримінальний кодекс) союзних республік: 2 роки по УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, Грузинською, Киргизькою, Молдавською, Українською і Таджицькою РСР і 1 рік по УК(Кримінальний кодекс) Азербайджанської, Вірменської, Білоруської, Казахської, Латвійської, Литовської, Туркменської, Узбецької і Естонської РСР. По УК(Кримінальний кодекс) всіх союзних республік Ст не застосовується до осіб, не що досяг до скоєння злочину 18-річного віку, а по УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, Українською, Білоруською, Казахською, Латвійською і Туркменською РСР — також до вагітних жінок і до жінок, що мають на утриманні дітей до 8-річного віку. Ухиленням від Ст визнається самовільне повернення до місця колишнього проживання або приїзд в ті місця, які заборонені для мешкання. По УК(Кримінальний кодекс) більшості союзних республік самовільне повернення висланого до місця колишнього проживання або в інші місця, заборонені для мешкання, спричиняє за собою заміну висилки засланням на невідбутий термін. У СРСР Ст як міра покарання застосовується украй рідко.

  Ст відома законодавству більшості буржуазних держав.

  Н. А. Стручків.

  2) Примусове видалення іноземця з меж держави або якого-небудь його району по постанові компетентних органів влади. Під Ст іноземців інколи розуміється недопущення державою на свою територію або в якій-небудь з його районів даного іноземця. Право Ст іноземців — одне з невід'ємних прав кожної суверенної держави.

  Ст іноземців може мати характер персональний (висилка певної особи) або масовий (висилка групи осіб). Ще в 1892 в міжнародному праві була зроблена спроба дати класифікацію всіх законних підстав для Ст іноземців, у тому числі: проникнення на територію даної держави обманним шляхом і всупереч правилам, що діють, про в'їзд; мешкання на території всупереч певній забороні; загроза суспільній охороні здоров'я або «добрим вдачам»; Ст жебраків, бродяг і інших елементів, що «обтяжують суспільство»; Ст обвинувачених в серйозних злочинах; Ст обвинувачених в злочинах, здійснених за кордоном, і що підлягають видачі згідно з внутрішніми законами держави або міжнародними договорами; Ст тих, що порушують суспільну безпека діями, що не підлягають, проте, покаранню згідно з внутрішніми законами; Ст осіб, винних в нападках в місцевій пресі на політичний устрій держави перебування; Ст осіб, винних в нападках на державу, націю і т.д. у іноземній пресі; Ст винних в тому, що під час війни або перед лицем небезпеки війни вони своєю поведінкою загрожували безпеці держави. Проте в міжнародному праві до цих пір немає яких-небудь загальновизнаних норм що встановлюють законні підстави для Ст іноземців. Компетентні органи влади мають право вислати іноземця у будь-який час з меж держави, не даючи при цьому державі, громадянином якої є висиланий іноземець, жодних пояснень про причини В. Обично іноземець після здобуття розпорядження про Ст залишає країну, не чекаючи примусового видворення за межі державних кордонів. При неможливості покинути країну у встановлений властями термін іноземцеві, належному Ст, може бути запропоноване мешкання в певній місцевості і по певному режиму.

  Особливий характер носить Ст іноземців під час війни, коли виробляється масова Ст громадян ворожої держави або його союзників. Законність таке Ст іноземців є загальновизнаним в міжнародному праві. Під час 1-ої і 2-ої світових воєн воюючі держави прибігали не стільки к В. іноземців, скільки до їх інтернуванню .

  В капіталістичних країнах Ст незрідка набуває характеру репресій проти так званих небажаних іноземців.

  В СРСР і інших соціалістичних країнах Ст іноземців допускається лише у виняткових випадках; як правило, висилаються іноземці, ведучі антирадянську діяльність або що порушують радянське законодавство.

  Ст І. Менжінський.