Конфіскація майна, примусове, безвідплатне вилучення з особистої власності громадян у власність держави всього або частини майна. У кримінальному праві До. і. — один з видів додаткового покарання; по радянському праву застосовується лише як додаткове покарання. Може бути призначена при засудженні за державні і корисливі злочини у випадках, спеціально вказаних в законі. Суд має право конфіскувати майно (все або частина його) незалежно від правомірності його придбання. При рішенні питання про вживання До. і. суд зобов'язаний враховувати міру суспільної небезпеки злочину і особу засуджуваного.
Допускається конфіскація лише особистого майна засудженого; якщо він є власником загального майна або членом колгоспного двору, конфіскація поширюється лише на долю засудженого. Не можуть бути конфісковані речі і предмети, необхідні для життя засудженого і членів сім'ї, що знаходяться на його утриманні (у чинному кримінальному законодавстві є перелік речей і предметів, що не підлягають конфіскації).
От До. і. як кримінального покарання слід відрізняти вилучення в засудженого предметів, що є речовими доказами (в т.ч. і знаряддя злочину); крім того, в дохід держави конфіскуються гроші або інші цінності, нажиті злочинним дорогою. От До. і. потрібно також відрізняти стягнення, обернене на гроші і майно засудженого у відшкодування заподіяного злочином збитку (див. Цивільний позов в кримінальному процесі).
