Цивільний позов в кримінальному процесі, по радянському праву вимога про відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином, заявлене в процесі у кримінальній справі і що розглядається судом спільно з кримінальною справою в порядку кримінального судочинства (УПК РРФСР, ст. 29 і відповідні статті УПК(Карно-процесуальний кодекс) ін. союзних республік). Р. і. може бути пред'явлений з моменту порушення кримінальної справи до початку судового слідства. Позивач, якому відмовлено в позові в порядку цивільного судочинства, не може пред'явити той же позов в кримінальній справі.
Можливість об'єднання в одній справі кримінального звинувачення і Г. і. обумовлена тим, що їх підставою є факт скоєння злочину, що заподіяв матеріальний збиток. Розгляд Р. і. спільно з кримінальною справою сприяє правильному дозволу кримінальної справи, забезпечує ефективний захист майнових прав потерпілого, створює значні зручності для учасників процесу.
Право на пред'явлення Р. і. у кримінальному процесі мають громадяни, а також підприємства, установи і ін., якщо вони понесли матеріальний збиток в результаті злочину. Громадяни, що знаходилися на утриманні померлого, також мають право пред'явити такий позов. Прокурор може пред'явити або підтримати пред'явлений Р., що потерпів, і., якщо цього вимагає охорона державних або суспільних інтересів або прав громадян. Позов пред'являється шляхом подачі позовної заяви в орган дізнання, слідчому або до суду, у виробництві яких знаходиться кримінальна справа. Про визнання цивільним позивачем або про відмову в цьому орган дізнання, слідчий або суддя виносять постанову, а суд — визначення. Якщо згідно із законом відповідальність по цивільному позову несе не обвинувачений, а інша особа, воно притягується для участі в справі як цивільного відповідача . Р. і. забезпечується шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, або інших осіб, в яких знаходиться майно, придбане злочинним дорогою. Якщо Р. і. не був пред'явлений, суд при виголошенні вироку має право за власною ініціативою вирішити питання про відшкодування збитку, заподіяного злочином.
В процесуальному праві ін. соціалістичних держав питання, пов'язані з Р. і., врегульовані в аналогічному порядку.
Праву ряду буржуазних держав (наприклад, Великобританії і США) невідома така форма, як Р. і. у кримінальному процесі. У цих країнах потерпілий має право пред'явити позов про відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином, лише в порядку цивільного судочинства і лише після закінчення виробництва у кримінальній справі. У праві Франції допускається одночасний розгляд в одній справі кримінального звинувачення і Г. і. (УПК Франції, ст. 2). Після винесення ухвали по кримінальному звинуваченню суд без участі жюрі, заслуховує сторони і прокурора, вирішує питання про відшкодування за збиток по вимогах цивільного позивача до обвинуваченого або виправданого обвинуваченого до цивільного позивача (ст. 371—375).
Літ.: Гурєєв П. П. Гражданський позов у радянському кримінальному процесі, М., 1961; Мазалов А. Р., Цивільний позов в кримінальному процесі, М., 1967; Науково-практичний коментар до УПК(Карно-процесуальний кодекс) РРФСР, М., 1968.
