Карно-процесуальне право, галузь права, регулююча діяльність органів суду, прокуратури, слідства і дізнання по збудженню, розслідуванню і дозволу кримінальних справ. Встановлює порядок і вміст кримінального судочинства, регулює правовідносини, що виникають у зв'язку з ним, права і обов'язки органів, що здійснюють кримінальний процес, учасників процесу і так далі В.-п. п. тісно пов'язано з кримінальним правом, в необхідних межах воно звертається до норм цивільного права (наприклад, цивільний позов в кримінальному процесі), родинного права (участь в процесі законних представників ) , адміністративного права (наприклад, вживання санкцій відносно порушників процесуального порядку) і ін.
Вихідні положення радянського В. -п. п. закріплені в Основах кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік 1958: недопустимість притягнення до кримінальної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; недоторканість особи; здійснення правосуддя лише судом і на початках рівності громадян перед законом і судом; незалежність суддів і підпорядкування їх лише закону, участь в процесі народних засідателів ; гласність і забезпечення права на захист; обов'язковість повного, всестороннього і об'єктивного дослідження обставин справи, заборона домагатися свідчень шляхом насильства або погроз і ін.
Основи і УПК(Карно-процесуальний кодекс) союзних республік, прийняті на базі Основ, детально регламентували питання доведення у кримінальній справі, круг учасників процесу, їх права, обов'язку і гарантії здійснення; нагляд за виконання законів в кримінальному процесі, послідовність, порядок і вміст процесуальних стадій, дій і вирішень органів, що здійснюють кримінальний процес. Див. також Кримінальний процес .
