Богданов (псевдонім; справжнє прізвище Маліновський; інші псевдоніми — Вернер, Максимов, Рядовий) Олександр Олександрович [10(22) .8.1873, р. Соколика Гродненської губернії, — 7.4.1928, Москва], економіст, філософ, політичний діяч, учений-дослідник природи. Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899). Брав участь в народницькому русі. З 1896 член соціал-демократичної партії. У 1903 прилучився до більшовиків; обирався в ЦК на 3-м-коді (1905), 4-м-код (1906) і 5-м-код (1907) з'їздах РСДРП. Вже в цей період позначилися теоретичні розбіжності Б. із Ст І. Леніном, що, проте, не вплинуло у той час на можливість їх співпраці. У листі А. М. Горькому В. І. Ленін писав: «Влітку і осінню 1904 р. ми остаточно зійшлися з Богдановим, як беки (тобто більшовики. — Ред. ) , і уклали той мовчазний і мовчазно усуваючий філософію, як нейтральну область, блок, який... дав нам можливість спільно провести в революцію... тактику революційної соціал-демократії...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 47, с. 142).
В 1905—07 Би. очолював разом с Л. Би. Красиним, більшовицьку бойову технічну групу. Після арешту і висилки за кордон Би. нелегально повернувся до Росії і співробітничав в редакціях більшовицьких друку, органів («Пролетар» «Вперед», «Нове життя»). З питання про участь більшовиків в 3-ій Державній думі стояв на позиціях бойкотістов. У 1908 очолював т.з. ультіматістов, більшовиків, що протестували проти роботи, в легальних органах, був одним з організаторів і лекторів Капрійськой школи, з якої згодом виросла фракційна група «Вперед», і аналогічної школи в Болонье. У 1909 Би. був виключений з партії за фракційну діяльність. Під час 1-ої світової війни Б. займав інтернаціоналістичну позицію. Після Жовтневої революції був членом Комакадемії, читав лекції з економіки в Московському університеті. У цей період виступав проти політики партії, головним чином в області культури. У 1918 став ідеологом Пролеткульта, брав участь в організації «Пролетарського університету». З 1921 целіком присвятив себе науковим дослідженням, головним чином в області геронтології і гематології . Би. — організатор і директор першого в світі Інституту переливання крові (1926; нині Центральний ордени Леніна інститут гематології і переливання крові). Помер в результаті експерименту по переливанню крові, поставленого на самому собі. Інституту було привласнено ім'я Б.
Еволюція філософських поглядів Би. прошла чотири етапи: стихійний матеріалізм («Основні елементи історичного погляду на природу», 1899); захоплення енергетізмом Ст Ф. Оствальда («Пізнання з історичної точки зору», 1901); перехід до механіцизму і махізму («Емпіріомонізм. Статті по філософії», кн. 1—3, 1904—06). Четвертий, останній етап пов'язаний із запереченням Би. філософії в традиційному сенсі, на місце якої Б. ставив строго наукові цінності. По Б., філософські поняття — дух, матерія, субстанція і т.п.— суть «ідоли і фетиші пізнання», породжені трудовими стосунками в певну епоху і що не мають сенсу за її межами (див. «Нариси по філософії марксизму», СП(Збори постанов) Би, 1908, с. 215—42). Істина, по Б., є організуюча форма колективного досвіду (див. «Філософія живого досвіду», 1913). Розглядаючи марксистську діалектику як форму організації, впорядкування знання, Би. висунув як досконалішою, із його точки зору, форми свою «організаційну діалектику» (див. «Тектология», ч. 3). Виробничі стосунки, по Би., суть «групи первинно-організуючих ідеологічних комбінацій» («Емпіріомонізм», кн. 3, СП(Збори постанов) Би, 1906, с. 54, прим.(примітка)) і тому «суспільне буття і суспільна свідомість, в точному сенсі цих слів, тотожні» («З психології суспільства», СП(Збори постанов) Би, 1906, с. 57). «Який би „точний” сенс слів „суспільне буття” і „суспільну свідомість” Богданов не придумував, залишається безперечним, що приведене нами положення його невірно» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 342—43). Концепція Б. була піддана критиці Ст І. Леніном, що кваліфікував філософські погляди Б. як ідеалістичні і реакційні. В той же час В. І. Ленін підкреслював, що «Богданов особисто — заклятий ворог всякої реакції і буржуазної реакції зокрема» (там же, с. 346). У праці «Загальна організаційна наука» (т. 1—2, 1913—17) Би. висунув ідею створення науки про загальні закони організації — тектологиі, виступивши одним з піонерів системного підходу в сучасній науці (див. Система ) . У ряді новітніх досліджень радянських і зарубіжних авторів наголошується, що деякі положення тектологиі передбачили ідеї кібернетики (принцип зворотного зв'язку, ідея моделювання і ін.). У тектологиі відбилися і механістичні помилки Б.
Би. належить декілька економічних робіт, у тому числі «Короткий курс економічної науки» (1897), високо оцінений В. І. Леніним (див. там же, т. 4, с. 35—43). Би. просліджує економічний розвиток від первісного суспільства до соціалізму. Одним з перших він вірно оцінив утворення синдикатів і трестів як «вищу форму капіталізму». Б. виклав марксистське розуміння теорії вартості у зв'язку з історією розвитку обміну. Проте в пізніших роботах («Введення в політичну економію», 1914; «Курс політичної економії», т. 1—2, 1910—19) Би. розглядав вартість з точки зору «енергетичного напряму».
Би. — автор науково-фантастичних романів про майбутнє суспільство — «Червона зірка» (1908) і «Інженер Менні» (1912).
Соч.: Революція і філософія, СП(Збори постанов) Би, 1905; філософія сучасного дослідника природи, в кн.: Нариси філософії колективізму сб.(збірка) 1, СП(Збори постанов) Би, 1909; Боротьба за життєздатність [M.l 1927; Межі науковості міркування (Доповідь...), «Вісник Комуністичної Академії», 1927, кн. 21, с. 244— 290.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування),5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, М., 1970, с. 418); Асмус Ст Ф., Логічна реформа А. Богданова, «Вісник Комуністичної Академії», 1927, кн. 22; Сетров М. І., Про загальні елементи тектологиі А. Богданова, кібернетики і теорії систем, «Уч. зап.(західний) кафедр суспільних наук вузів м. Ленінграда», 1967, ст 8; Белова А. А., Одна з пам'ятних сторінок минулого, «Проблеми гематології і переливання крові», 1967 №6, с. 54—57; Чистова С. П., Роль А. А. Богданова в розвитку радянської медицини, «Радянська медицина», 1967, [№] 6, с. 147—50; Kotarbiński T., Rozwój prakseologii, «Kultura i Społeczeństwo», 1961, t. 5, Мо 4. Див. т акже літ.(літературний) при статті Пролеткульт .
