Пролеткульт, літературно-художня і культосвітня організація виникла напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції і розвернула активну діяльність в 1917—20. Проголошувала завдання формування пролетарської культури шляхом розвитку творчої самодіяльності пролетаріату, об'єднувала трудящих, які прагнули до художньої творчості і культури. До 1920 організації П. налічували до 400 тис. членів, 80 тис. чоловік займалися в художніх студіях і клубах. Видавалося близько 20 журналів П. («Горн» в Москві, «Прийдешнє» в Петрограді, «Заграва заводів» в Самарі і ін.). Організації П. виникли на початку 20-х рр. у Великобританії, Германії, і ін., але виявилися нежиттєздатними, З П. пов'язана діяльність поетів: М. П. Герасимова, Ст Д. Александровського, Ст Т. Киріллова, С. А. Обрадовіча, А. Маширова-Самобитника, Н. Р. Полетаєва, В. В. Казіна і ін. Їх творчість пройняте революційно-романтичним пафосом, випробувало дію поезії символіста і народницької. У 1920 поети Александровський, Казін, Обрадовіч, Полетаєв пішли П. і утворили групу «Кузня» .
Діяльність П. відмічена серйозними протиріччями. Теоретики П. пропагували естетичні принципи, чужі ленінізму. Якнайповніше вони викладені в роботах А. А. Богданова, що виступав в журналі «Пролетарська культура». Що виникла в дореволюційні роки, концепція «чистої» пролетарської культури, що створюється лише самими пролетарями, практично вела до заперечення зв'язку між соціалістичною культурою і культурою минулого, до відособлення пролетаріату в області культурного будівництва від селянства і інтелігенції. Погляди Богданова до певної міри розділялися ін. керівниками П. І. Лебедевим-Полянським, П. М. Керженцевим, Ст Ф. Плетневим, Ф. І. Калініним, П. До. Бессалько. Тенденції П. до сепаратизму і автономності перечили ленінським принципам будівництва соціалістичного суспільства. Питання про незалежність П. від держави і партії було предметом серйозних дискусій у пресі. 8 жовтня 1920 у зв'язку із з'їздом П., на якому знов підкреслювалася необхідність автономності П., В. І. Ленін підготував проект резолюції «Про пролетарську культуру». За пропозицією Політбюро ЦК РКП (б) з'їзд П. ухвалив резолюцію, згідно якої П. входив в Наркомпрос на положенні його відділу, що керується в роботі напрямом, диктованим Наркомпросу РКП (б). У опублікованому в «Правді» 1 грудня 1920 листі ЦК РКП (б) «Про пролеткультах» роз'яснювалося відношення партії до П., критикувалися теоретичні погляди його керівників. Проте керівництво П. стояло на колишніх позиціях, про що свідчила ст. В. Плетнева «На ідеологічному фронті» («Правда», 27 вересня 1922), що викликала різку критику Леніна (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 54, с. 291). Комуністична партія рішуче засудила і відкинула нігілістичне відношення ідеологів П. до прогресивної культури минулого, що мало найважливіше значення для формування нової, соціалістичної культури. У 20-і гг. П. займався головним чином театральною і клубною роботою. Найбільш помітне явище — 1-й Робочий театр П., де працювали, зокрема, С. М. Ейзенштейг, Ст С. Смишляєв, І. А. Пирьев, М. М. Штраух, Е. П. Гарін, Ю. С. Глізер і ін. У 1925 П. увійшов до профспілок, в 1932 припинив існування.
Літ.: Ленін Ст І., Про літературу і мистецтво. Сб. ст., М., 1969; Бугаєнко П. А., А. В. Луначарський і літературний рух 20-х рр., Саратов, 1967; Смирнов І., Ленінська концепція культурної революції і критика Пролеткульта, в сб: Історична наука і деякі проблеми сучасності, М., 1969; Горбанів Ст, Ленін і соціалістична культура, M., 1972; його ж, В. І. Ленін і Пролеткульт, М., 1974; Марголін С., Перший робочий театр Пролеткульта, М., 1930.
