«Кузня», літературна група. Заснована в 1920 поетами, що вийшли з Пролеткульта . В «До.» входили Ст Д. Александровський, М. П. Герасимов, Ст Ст Казін, Ст Т. Киріллов, С. А. Обрадовіч, Н. Р. Полетаєв, Г. А. Санников і ін. Теоретична платформа «До.» оформлялася в полеміці з догматичними установками Пролеткульта, що утрудняли розвиток живої поетичної практики, в цілому залишаючись проте, в рамках Пролеткульта з його вульгарно-соціологічними уявленнями про дороги розвитку нової, післяжовтневої культури. Поезія «До.» — яскравий зразок пролетарської романтичної лірики перших років радянської епохи. До середини 20-х гг, в «До.» утворюється сильне крило прозаїків: Ф. Ст Гладков, Н, Н. Ляшко, А. С. Новіков-прібій, П. Р. Низовий, В. М. Бахметьев і ін. Як програмні висуваються класичні твори радянської літератури 20-х рр. — «Цемент» Гладкова і «Доменна піч» Ляшко. У 1931 «До.» вливається в РАПП . В 1920—22 «До.» випускала журнал «Кузня», в 1924—25 — «Робочий журнал».
Літ.: Паперний З. С., Пролетарська поезія перших років радянської епохи, в кн.: Пролетарські поети перших років радянської епохи, Л., 1959; Воронський А., Прозаїки і поети «Кузні», в його кн.: Літературно-критичні статті, М., 1963; Фарбер Л. М., Радянська література перших років революції (1917—1922), М., 1966; Ськворцова Л. А., Журнали «Кузні», в кн.: Нариси історії російської радянської журналістики. 1917—1932, М., 1966.
