РАПП, Російська асоціація пролетарських письменників, радянська літературна організація. Оформилася в січні 1925 як основний загін Всесоюзної асоціації пролетарських письменників (ВАПП), яка існувала з 1924 і теоретичним органом якої був журнал «На посту». РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників) була найбільш масової з літературних організацій 2-ої половини 20-х рр., включаючою рабкоров і літгуртківців. Активну роль в керівництві і формуванні ідейно-естетичних позицій РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників) грали Д. А. Фурманів, Ю. Н. Лібедінський, Ст М. Киршон, А. А. Фадєєв, Ст П. Ставський, критики Л. Л. Авербах, Ст Ст Ермілов, А. П. Селівановський і ін.
Партія підтримувала пролетарські літературні організації, бачивши в них одне із знарядь культурної революції, але вже в перші роки існування ВАПП критикувала їх за сектантство, «комчванство» пережитки ідей Пролеткульта, нетерпимість до радянських письменників з середовища інтелігенції, прагнення добитися гегемонії пролетарської літератури адміністративним дорогою. Всі ці явища були піддані критиці в Резолюції ЦК РКП (б) від 18 червня 1925 «Про політику партії в області художньої літератури». РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників) ухвалила Резолюцію як програмний документ: засудила нігілістичне відношення до культурного спадку, висунула гасло «навчання у класиків», збирала сили пролетарської літератури і критики. У літературних дискусіях кінця 20-х рр. з групою «Перевал» ; з школою В. Ф. Переверзева і ін. рапповськая критика (у журналі «На літературному посту» і ін. виданнях) виступала проти приниження ролі світогляди в художній творчості, але при цьому допускала спрощенство, наклеювання політичних ярликів. Вульгарний соціологізм і догматизм рапповцев заважали вірному розумінню завдань і перспектив розвитку радянської літератури, правильній оцінці творчості М. Горького, Ст Ст Маяковського, А. Н. Толстого і ін. радянських письменників. Рапповськоє вимога «діалектико-матеріалістичного методу» в літературі, що ототожнювало філософські і художні методи, виражаючи спрощене розуміння творчого процесу, приводило до псевдофілософської схоластики в критиці. Помилковими були гасло «союзник або ворог» (1931), відштовхуючий пісателей-«попутчиков», вимога «одемьяніванія» поезії і «заклик ударників в літературу». Постановою ЦК ВКП (б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» від 23 квітня 1932 РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників) і ВОАПП(Всесоюзне об'єднання асоціацій пролетарських письменників) (Всесоюзне об'єднання асоціацій пролетарських письменників) були ліквідовані. Багато членів РАПП(Російська асоціація пролетарських письменників), як і ін. літературних організацій, увійшли до створеного тією ж постановою Союз письменників СРСР .
Літ.: Про партійну і радянському друку. Збірка документів, М., 1954; Творчі дороги пролетарської літератури, т. 1—2, М. — Л., 1928—29; Боротьба за метод, М. — Л., 1931; Нариси історії російської радянської журналістики, т. 1, М., 1966; З історії радянської естетичної думки, М., 1967; Шешуков С., Несамовиті ревнителі. З історії літературної боротьби 20-х років, М., 1970.
