Фінансова політика, сукупність заходів щодо акумуляції фінансових ресурсів, їх розподілу і використання для здійснення державою його функцій, важлива сфера економічної політики . Характер, соціальна спрямованість і масштаби дії Ф. п. на розвиток продуктивних сил і виробничих стосунків суспільства визначаються об'єктивними законами економічного розвитку і суспільно-політичних буд країни. Ф. п. проводиться за допомогою певної системи форм і методів, серед яких первинне значення мають державні доходи і державні витрати, бюджет державний, податкова політика, державний кредит, фінансовий контроль . В широкому розумінні Ф. п. включає також регулювання кредитно-грошових стосунків.
В капіталістичних країнах Ф. п. виражає антагоністичні класові протиріччя і має на меті збереження і множення капіталістичної власності і розширення сфери експлуатації трудящих. В умовах державно-монополістичного капіталізму Ф. п. направлена на втручання держави в процес відтворення; на посилення економічної і політичної влади монополій і забезпечення високих прибутків за допомогою надання ним вигідних державних замовлень, прискореної амортизації, стрімкого зростання податкового обкладення трудящих і розширення фінансових пільг для монополій, державних інвестицій в галузі, що вимагають значних первинних витрат, але що не приносять достатнього прибутку, наприклад: у інфраструктуру (будівництво ж.-д.(железнодорожний) і шосейних доріг, мостів, каналів, ліній зв'язку, аеродромів), на розвиток професійної освіти і охорони здоров'я і ін., в наукових дослідження; прямих субсидій монополіям, зростання витрат на вміст паразитичного державного апарату; на нарощування військового потенціалу для підготовки і ведення імперіалістичних воєн. Ф. п. капіталістичної держави грає важливу роль в зовнішньоекономічній експансії, в проведенні політики неоколоніалізму. Комуністичні і робочі партії, прогресивні профспілки капіталістичних країн ведуть боротьбу за рішуче скорочення військових і ін. непродуктивних витрат, за ослабіння податкового тягаря трудящих і збільшення асигнувань на поліпшення життєвих умов народу.
В країнах, що розвиваються, провідних прогресивні соціально-економічні перетворення (Алжір, Бірма і ін.), Ф. п. підпорядкована завданням завоювання економічної незалежності і розвитку національної економіки, розширення внутрішніх фінансових джерел соціального і економічного прогресу.
В соціалістичних країнах вмістом Ф. п. є планомірна організація фінансів в процесі розширеного соціалістичного відтворення на основі свідомого використання економічних законів з врахуванням назрілих потреб розвитку суспільства і реальних можливостей їх фінансового забезпечення, внутрішньої і міжнародної обстановки. держава проводить Ф. п. на користь соціалістичних перетворень і побудови комунізму: підтримка високих темпів розвитку економіки, неухильного підйому життєвого рівня народу, посилення контролю за мірою праці і мірою вжитку, зміцнення і розвитку міжнародних економічних і культурних зв'язків країни. В процесі проведення Ф. п. забезпечуються оптимальні пропорції розподілу національного доходу і сукупного суспільного продукту, формування централізованих (загальнодержавних) і децентралізованних фондів грошових коштів. Ст І. Ленін, надаючи виключно важливе значення єдиною, строго певною Ф. п. в здійсненні соціальних і економічних завдань Радянської держави, вказував, що «... всякі радикальні реформи наші приречені на невдачу, якщо ми не матимемо успіху у фінансовій політиці» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36, с. 351).
Конкретні завдання в області Ф. п. в СРСР визначаються КПРС з врахуванням об'єктивних закономірностей і особливостей того або іншого історичного етапу розвитку сов.(радянський) суспільства. В період проведення соціалістичної революції в е р б перехідний період від капіталізму до соціалізму Ф. п. була направлена на підривання економічної потужності буржуазії, обмеження і витіснення капіталістичних елементів в місті і селі, побудову фундаменту соціалістичної економіки, зміцнення диктатури пролетаріату. Найважливішими заходами в області Ф. п. були: націоналізація банків, страхових компаній і крупної промисловості, анулювання зовнішніх і внутрішніх боргів дореволюційної Росії, введення прогресивного прибутково-помайнового обкладення, державного соціального страхування, широкої системи суспільних фондів вжитку (безкоштовної освіти і охорони здоров'я, соціального страхування і соціального забезпечення), корінна перебудова фінансових і кредитних стосунків на підприємствах і в галузях народного господарства.
Ф. п. зіграла активну роль в здійсненні соціалістичної індустріалізації і колективізації сільського господарства, в проведенні культурної революції, в забезпеченні перемоги сов.(радянський) народу у Великій Вітчизняній війні 1941–45 і післявоєнному відновленні і розвитку народного господарства, у вирівнюванні економічних рівнів і підйомі економіки і культури національних республік, в зміцненні обороноздатності країни.
На етапі розвиненого соціалізму основний вміст Ф. п. полягає в посиленні дії фінансово-кредитного механізму на розвиток суспільного виробництва і підвищення його ефективності на основі прискорення науково-технічного прогресу і зростання продуктивності суспільної праці. Зростає роль Ф. п. і всієї системи фінансово-кредитних важелів у фінансовому забезпеченні будівництва матеріально-технічної бази комунізму, в посиленні контролю рублем і мобілізації резервів народного господарства для повнішого задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб народу.
Літ.: Ленін Ст І., Доповідь на 1 Всеросійському з'їзді представників фінансових відділів Рад 18 травня 1918 р., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36; його ж, Про демократизм і соціалістичний характер Радянської влади, там же. т. 36; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1976; Александров А, М., Вознесенський Е. А., Фінанси соціалізму, М., 1974; Гроші, кредит і фінанси в соціалістичному суспільстві, М. 1975.
