Фінансовий контроль, одна з найважливіших форм державного контролю ; здійснюється у вартісній формі. У капіталістичних країнах Ф. до. носить обмежений, бюрократичний характер, зводиться головним чином до контролю за виконання державного бюджету і фінансовою діяльністю міністерств, відомств, державних підприємств і установ. При зовнішній видимості строгої законності Ф. до. виступає фактично як особлива форма охорони інтересів буржуазії.
В соціалістичних країнах Ф. до. – реалізація державою контрольної функції фінансів в процесі виробництва і розподілу суспільного продукту і національного доходу; направлений на поліпшення кількісних і якісних показників діяльності підприємств, об'єднань міністерств і відомств. Головне призначення Ф. до. – перевірка обгрунтованості формування і ефективності використання централізованих і децентралізованних фондів грошових коштів. Ф. до. покликаний сприяти виконанню народно-господарських і фінансових планів, забезпеченню збереження соціалістичної власності, раціональному і бережливому витрачанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і природних багатств, скороченню непродуктивних витрат і втрат припиненню безгосподарності і марнотратства, виявленню резервів підвищення ефективності суспільного виробництва. Одне з найважливіших завдань Ф. до. – перевірка точного дотримання законодавства по фінансових питаннях, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій по розрахунках і платежах.
Найважливіші межі Ф. до. при соціалізмі: всеосяжний і всесторонній характер; реальність і дієвість; масовість, заснована на широкому залученні трудящих в управління справами суспільства. Організація Ф. до. у СРСР визначається державним пристроєм країни. Розрізняють загального с. Ф. до., здійснюваний органами державної влади і управління (Комітетом народного контролю, плановими, статистичними і фінансовими органами і кредитними установами); внутрівідомчий Ф. до., що проводиться міністерствами відомствами, об'єднаннями; внутрішньогосподарський Ф. до., покладений на головних і старших бухгалтерів і фінансові відділи підприємств і організацій; суспільний Ф. до. У системі Ф. до. особливо велика роль відведена міністерству фінансів СРСР, його республіканським і місцевим органам і спеціалізованому апарату по контролю – контрольно-ревізійному управлінню (КРУ) і контролерам-ревізорам на місцях. У сучасних умовах повністю зберігає значення вказівка В. І. Леніна про тому, що «... Наркомфін, не будучи зацікавленим безпосередньо, зобов'язаний встановити дійсний, реальний контроль і перевірку» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 54, с. 151).
За часом проведення і характеру виконуваних завдань Ф. до. підрозділяється на попередній і подальший. Попередній контроль передує витрачанню грошових коштів і матеріальних цінностей, вступу доходів; він покликаний попередити виникнення незаконних і недоцільних витрат. Це – контроль в процесі складання, розгляду і затвердження кошторисів, фінансових планів, бюджету і ін. Подальший контроль здійснюється після витрачання засобів і здобуття доходів; за допомогою цього вигляду контролю на основі перевірки матеріалів обліку і звітності виявляється повнота і своєчасність вступу доходів, збереження матеріальних цінностей і грошових коштів, розкриваються факти порушення фінансової дисципліни приймаються заходи до відшкодування збитку і усунення виявлених недоліків.
Літ.: Ленін Ст І., Первинний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади», Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36; Крамаровський Л. М., Ревізія і контроль, М., 1970; Вознесенський Е. А., Фінансовий контроль в СРСР, М., 1973.
