Інвентаризація, перевірка наявності і стану матеріальних цінностей (основних і оборотних фондів) в натурі, а також грошових коштів, залишків засобів на рахунку в банці і останніх розрахунків з дебіторами і кредиторами. І. — один з найважливіших прийомів контролю збереження соціалістичної власності, якісного стану сировини, матеріалів, готових виробів, правильності ведення складського господарства і поточного обліку. У СРСР І. обов'язкова для всіх державних, кооперативних і суспільних підприємств, організацій і установ.
Розрізняють І. повні і часткові, планові і раптові. Повна І. включає перевірку всіх видів засобів підприємства і всіх його розрахункових стосунків; проводиться на підставі Положення про бухгалтерські звіти і баланси державних, кооперативних (окрім колгоспів) і суспільних підприємств і організацій (затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 12 вересня 1951, з подальшими змінами і доповненнями). Мета повної І. — забезпечити реальність бухгалтерських балансів на кінець року і тим самим реальність показаних в них фінансових результатів роботи підприємства. Вона проводиться також при організації і ліквідації підприємств. Часткові І. проводяться для перевірки наявності таких видів засобів, які по їх фізичних властивостях можуть мати природний спад при зберіганні; при списанні товарів, що прийшли в непридатність; при прийомі на роботу матеріально відповідальних осіб. Планові І. проводяться протягом всього року по календарному графіку, що стверджується керівником підприємства або господарської організації. Раптові І. проводяться для запобігання розтраті і розкраданням матеріальних і грошових засобів і для встановлення розмірів втрат, якщо розкрадання здійснене. Терміни І. і їх кількість протягом року встановлюють стосовно окремих видів засобів.
Проведення І. покладається на призначену керівником підприємства комісію з участю в ній головного (старшого) бухгалтера. Комісію очолює керівник підприємства або його заступник. Порядок проведення І. визначається міністерствами і відомствами.
