Аналіз господарської діяльності соціалістичних підприємств (економічний аналіз роботи підприємств), комплексне вивчення господарської діяльності підприємств і їх об'єднань з метою підвищення її ефективності. А. х. д. — необхідна ланка в системі управління соціалістичними підприємствами. Він обгрунтовує вибір оптимального варіанту рішення на всіх етапах планерування, проектування, будівництва і експлуатації підприємств створення нових зразків виробів і удосконалення що існують, а також у сфері звернення суспільного продукту. Проводиться на різних рівнях управління: усередині підприємства (по госпрозрахункових його підрозділах, цехах і робочих місцях), по всьому підприємству і, нарешті, по об'єднаннях підприємств (трестам, торгам, фірмам, главкам, міністерствам).
А. х. д. підприємств вивчає всі сторони господарської діяльності: виробництво, постачання реалізацію, фінанси в їх взаємодії і взаємообумовленості, роботу всіх функціональних служб і внутрішніх підрозділів підприємства (або ж всіх підприємств, що входять в об'єднання). З метою забезпечення комплексності аналізу і сводімості його результатів розробляється єдина система взаємозв'язаних аналітичних показників, заснована на всіх видах економічної інформації — нормативних і планових даних, технічній документації, матеріалах оперативного бухгалтерського, статистичного обліку і звітності. За допомогою системи аналітичних показників визначається вплив чинників техніки, технології, організації праці, виробництва і управління, фінансових, кредитних і розрахункових стосунків на ефективність господарської діяльності. Для забезпечення такої комплексності аналізу до нього залучають працівників різних інженерно-технічних і економічних спеціальностей. Проаналізовані ними матеріали по окремих ділянках або сторонам роботи підприємства потім узагальнюються економістами-аналітиками по підприємству (або об'єднанню) в цілому.
Керують аналітичною роботою (складають плани, контролюють їх виконання, перевіряють і узагальнюють результати): на крупних підприємствах — економічні лабораторії і бюро економічного аналізу, підлеглі головному економістові; на середніх і дрібних — бюро або групи економічного аналізу в плановому відділі. У аналітичній роботі активну участь беруть партійні, комсомольські і профспілкові організації. У науково-технічних суспільствах є суспільні бюро економічного аналізу — ОБЕА, які набули широкого поширення на підприємствах всіх галузей народного господарства, у вищестоящих органах і науково-дослідних установах. Суспільні форми аналітичної роботи сприяють активній участі робітників, службовців, інженерно-технічних працівників в управлінні виробництвом, в реалізації принципів демократичного централізму.
Предметом аналізу є господарська діяльність, направлена на виконання державного плану і відбита в системі показників плану, обліку, звітності і ін. джерелах інформації, і досягнутий підприємствами рівень її ефективності. Комплексно досліджується економіка підприємств і їх об'єднань з позицій оцінки виконання плану і обгрунтованості планових завдань, відповідності господарській діяльності економічній політиці КПРС і загальнодержавним інтересам.
Вдосконалення способів здобуття і обробки економічної інформації за допомогою математичних методів і обчислювальної техніки дозволяє проводити А. х. д. підприємства і окремих його ланок по заздалегідь відібраному кругу показників щодня, а по деяких з них навіть протягом робочого дня. Це, у свою чергу, дозволяє не лише оперативно оцінити досягнуті результати, але і прогнозувати хід господарських операцій на найближчі дні і тижні.
Метод аналізу полягає в комплексному, органічно взаємозв'язаному вивченні, вимірі і узагальненні впливу окремих чинників на виконання господарських планів і на динаміку господарського розвитку. Він здійснюється шляхом обробки показників плану, обліку, звітності і ін. джерел інформації спеціальними економіко-математичними і статистичними прийомами і методами, пристосованими до предмету аналізу. Найширше практикуються порівняння, угрупування взаємодіючих чинників по різних ознаках, розробка системи взаємозв'язаних аналітичних показників, елімінірованіє впливу окремих чинників за допомогою розрахункових формул. Для кількісної оцінки впливу окремих чинників використовуються балансовий метод ( див. Балансовий метод в аналізі господарської діяльності ) і метод ланцюгових підстановок в різних спрощених його варіантах (спосіб різниць у відсотках або ж в абсолютних значеннях). Подальше вдосконалення спеціальних прийомів аналізу пов'язане з ширшим вживанням методів математичної статистики і вищої математики.
Взаємодія різних господарських чинників в ході виробничого процесу, їх незрідка суперечливий вплив на результати господарської діяльності виявляються шляхом розробки системи аналітичних показників і складання формул, в яких зв'язок між цими показниками виражений математично. За допомогою формул визначають вплив окремих сторін господарської діяльності на її результати за узагальнювальними показниками. У промисловості як узагальнювальні показники застосовуються обсяг виробництва і реалізації, продуктивність праці, фондовіддача коефіцієнт корисного використання матеріальних ресурсів, собівартість, прибуток, оборотність оборотних коштів, рентабельність; у торгівлі — товарообіг, витрати звернення, прибуток, рентабельність, товарооборачиваємость; у ін. галузях — ті ж та інші, властиві цим галузям показники.
По кругу питань, що вивчаються, А. х. д. підрозділяється на повний аналіз всієї господарської діяльності і тематичний аналіз окремих її сторін або показників (наприклад, аналіз матеріально-технічного постачання, використання основних фондів, собівартості і рентабельності, витрат звернення і т. д.). По вживаних порівняннях А. х. д. може бути заснований лише на даних підприємства, що вивчається, або ж на зіставленні даних ряду підприємств, а також среднеотрасльових показників (т.з. порівняльний, в промисловості — міжзаводський аналіз). Залежно від використовуваної інформації і часу проведення розрізняють: оперативний аналіз роботи підприємства і окремих його підрозділів на основі щоденної економічної інформації; аналіз діяльності окремих підприємств за триваліший період за даними періодичної звітності; аналіз діяльності підприємств, що входять в об'єднання, за даними звідних звітів. За змістом і спрямованості аналіз буває загальноекономічним (фінансово-економічним, статістіко-економічнім) або техніко-економічним. Загальноекономічний аналіз здійснюється за даними періодичної звітності і направлений на вивчення узагальнювальних вартісних показників господарської діяльності. Вплив на ці показники чинників техніки, технології, якості продукції в загальноекономічному аналізі розглядається, але детально не розкривається. Техніко-економічний аналіз заглиблює аналіз загальноекономічний, допомагаючи детально вивчати і оцінювати технічний рівень підприємства і його вплив на економічні показники.
В аналітичній роботі розрізняється декілька етапів. Спочатку складається план роботи (зазвичай на рік з поквартальним розподілом), в якому вказуються мета і програма аналізу, терміни проведення, виконавці, джерела інформації, а також способи заповнення бракуючої інформації. Заздалегідь розробляються форми аналітичних таблиць і графіків. Визначаються і ін. технічні засоби узагальнення матеріалів аналізу. На наступному етапі підбираються початкові матеріали (здобуття інформації), перевіряється їх достовірність і виробляється аналітична обробка.
Найбільш відповідальний етап А. х. д. — з'ясування причин, що викликали відхилення від плану і зміни узагальнювальних показників, а потім кількісний вимір впливу цих причин на аналізовані показники. Щоб з'ясувати причини відхилень і змін аналізованих показників, визначають круг взаємодіючих чинників і виробляють їх угрупування. Потім розкривають взаємозв'язок чинників і відокремлюють (елімініруют) вплив чинників, не залежних від підприємства. На основі виміру позитивної або негативної дії окремих чинників визначають невикористані можливості поліпшення аналізованих показників господарської діяльності. Ці невикористані можливості розглядаються як резерви підприємства на даній ділянці його роботи. На останньому, завершуючому етапі узагальнюють результати аналізу; формулюють виводи і підсумкові оцінки, роблять звідний підрахунок резервів підвищення ефективності роботи підприємства; вносять пропозиції по мобілізації внутрішньогосподарських резервів, усуненню виявлених недоліків і закріпленню досягнень.
Вміст А. х. д. промислових підприємств, будівельних, з.-х.(сільськогосподарський), транспортних, торгівельних, постачальницько-збутових і ін. організацій має істотні відмінності, що зумовлюються різною їх роллю і функціями в народному господарстві.
А. х. д. промислових підприємств. Переслідує мету: дати оцінку виконанню плану і змінам, що сталися в аналізованому періоді в порівнянні з передуючими; виявити чинники, що викликали позитивні і негативні відхилення від плану і зміни в порівнянні з попередніми періодами; знайти резерви підвищення ефективності роботи підприємства і вказати дороги їх мобілізації. Аналізу передує перевірка повноти і достовірності інформації, оскільки від неї залежать глибина і обгрунтованість аналітичних виводів і пропозицій.
Аналіз організаційно-технічного рівня підприємства і його вдосконалення (виконання плану підвищення ефективності виробництва) починається з вивчення стану техніки, технології, організації виробництва і управління і оцінки відповідності організаційно-технічного рівня підприємства сучасному рівню розвитку науки і техніки. Стан техніки, технології, організації виробництва і управління підприємством вивчається під кутом зору їх впливу на економічні показники: норми витрати матеріалів, розміри відходів, трудомісткість, продуктивність праці, собівартість, тривалість виробничого циклу, фондовіддачу, рентабельність і ін. Цим розділом аналізу займаються переважно в технічних службах промислових підприємств, в галузевих науково-дослідних інститутах, проектно-конструкторських бюро. Аналізу піддаються якість і економічність продукції, що випускається. При цьому беруться до уваги різні її характеристики. Вивчається технічний рівень виробництва — механізація і автоматизація виробничих процесів, технічна і енергетична озброєність праці, віковий склад устаткування, питома вага нової техніки і ефективність її впровадження, прогресивність вживаної технології, відповідність техніки і технології сучасним досягненням науки. На завершення дається оцінка рівня техніки і технології з позицій їх економічності. Аналізуються також організація праці і виробництва, ефективність управління підприємством. Для оцінки рівня організації виробництва беруться до уваги його спеціалізація, потокова, терміни освоєння нових видів продукції, скорочення тривалості виробничого циклу, а також витрат на обслуговування виробництва. Особливо розглядається відповідність стану організації праці і виробництва вимогам наукової організації праці (НОТ). При аналізі організації управління підприємством враховуються чисельність обслуговуючого персоналу по окремих його групах, міра механізації обліково-планових і обчислювальних робіт, використання сучасних засобів оргтехніки для підвищення оперативності інформації, організація постачання і збуту і її дія на розмір виробничих запасів і залишків готової продукції.
Виконання плану підвищення ефективності виробництва — найважливішого розділу техпромфінплана підприємства — перевіряється на основі даних про фактичну економічну ефективність вдосконалення конструкції виробів, техніки, технології і організації виробництва. При цьому визначають, чи виконані всі передбачені планом заходи; чи дотримані заплановані терміни їх здійснення; чи відповідають фактична економія і прибуток від впровадження заходів запланованим. У результаті з'ясовується, як вплинули ці заходи на результати господарської діяльності.
Аналіз забезпеченості ресурсами і їх використання — наступний важливий розділ А. х. д. промислових підприємств. Його проводять, виходячи з угрупування ресурсів по трьох простих моментах виробничого процесу: трудові ресурси, засоби праці (основні фонди), предмети праці (матеріальні ресурси). Визначають забезпеченість підприємства кожній з цих трьох груп ресурсів і міра їх корисного використання. Фактичні показники забезпеченості і використання ресурсів зіставляють з планом, з прогресивними нормативами, з даними за попередні роки, а також з показниками ін. підприємств. На основі всіх цих зіставлень дається оцінка використання ресурсів і з'ясовується вплив окремих чинників на ефективність виробництва. Далі з'ясовують резерви поліпшення роботи підприємства за умови раціональнішого використання ресурсів.
Аналіз забезпеченості і використання трудових ресурсів починається з перевірки відповідності фактичній чисельності що працюють плановій потребі в них. Вивчається склад персоналу, по яких групах і категоріях тих, що працюють допущені відхилення від плану. Перевіряється відповідність вимогам виробництва складу робітників по професіях і розрядах кваліфікації. Розглядається вплив зміни чисельності інженерно-технічних працівників на зміцнення конструкторських і технологічних служб підприємства. Аналізуються рух робочих кадрів, причини звільнення, виконання плану по організованому набору працівників, по їх підготовці і підвищенню кваліфікації.
Найважливішим питанням аналізу використання трудових ресурсів є вивчення чинників, що викликали відхилення продуктивності праці від плану і її зміну в порівнянні з попереднім періодом. Перш за все визначають виконання плану в % і зміна середнього вироблення на того, що 1 працює, на 1 робітника і 1 основного робітника в %. Зіставлення міри виконання плану або зростання за цими показниками (у %) дозволяє встановити, як вплинули на зростання продуктивності праці зміна співвідношення між робітниками і останніми категоріями промислово-виробничого персоналу (по виконанню плану в % або зміні середньорічного вироблення на того, що 1 працює і 1 робітника в %) і зміна співвідношення між основними і допоміжними робітниками (за тими ж показниками на 1 робітника і 1 основного робітника ).
Для виявлення чинників зміни продуктивності праці і резервів подальшого її зростання проводять роздільне вивчення використання робочого часу (екстенсивні чинники) і среднечасової вироблення, залежного від трудомісткості виробництва (інтенсивні чинники). Роздільне вивчення цих двох груп чинників обумовлене тим, що використання робочого часу залежить в основному від організації праці і виробництва, а среднечасовая вироблення — від загального організаційно-технічного рівня підприємства, що зумовлює трудомісткість продукції і кваліфікацію робітників. Шляхом аналізу розкривають причини цілоденні і внутрішньозмінні позапланових втрат робочого часу і намічають заходи по їх усуненню. Визначають резерви збільшення випуску продукції за рахунок поліпшення використання робочого часу. Резерви скорочення трудомісткості розкриваються шляхом аналізу окремих доданків сукупних витрат робочого часу на виробництво і управління підприємством, а саме: всіх витрат штучного часу на вироблення виробів в основному виробництві (технологічна трудомісткість), витрат часу допоміжних робітників у основних цехах і на допоміжне виробництво (трудомісткість обслуговування виробництва), а також витрат часу останніх категорій промислово-виробничого персоналу — ІТР, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу (трудомісткість управління) на весь об'єм випущеної продукції.
Для повнішого виявлення резервів зростання продуктивності праці вивчається динаміка штучної трудомісткості за ряд років, застосовується порівняльний аналіз трудомісткості окремих виробів, окремих деталей і напівфабрикатів, а незрідка і окремих операцій обробки на декількох родинних підприємствах, або усередині підприємства — на окремих ділянках і робочих місцях. Для оцінки стану планерування і нормування визначають співвідношення технічно обгрунтованих і опитностатістічеських норм окремо по основних і допоміжних цехах, у тому числі по виробничих ділянках, гальмівних зростання виробництва.
В процесі аналізу з'ясовується також вплив вживаних систем оплати праці і особливо різних форм матеріального заохочення, що викликають зростання середнього заробітку, на рівень продуктивності праці. Перевіряється дотримання співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середнього заробітку, як це співвідношення вплинуло на собівартість продукції. Розробляються заходи щодо усунення причин непродуктивних виплат зарплати.
Аналіз використання трудових ресурсів закінчується звідним підрахунком виявлених резервів поліпшення використання робочого часу і зниження трудомісткості виробництва. Визначається можливе зростання обсягу виробництва і зниження собівартості продукції за умови приведення в дію цих резервів.
Аналіз забезпеченості засобами праці (основними фондами) і їх використання дозволяє встановити, своєчасно і в достатньому чи об'ємі поповнювалися основні фонди підприємства, яке їх технічний стан і як використовується готівковий парк устаткування: по мірі його участі у виробництві (питома вага працюючого устаткування по відношенню до встановленого і до всього готівкового); по використанню календарного режимного і планового фонду верстатного часу (екстенсивні чинники, що впливають на фондовіддачу) і по використанню потужності (інтенсивні чинники використання засобів праці). Ефективність використання основних фондів визначають, виходячи з показника фондовіддачі, тобто стосунки продукції до середнього розміру основних виробничих фондів. Для цього розрахунку продукцію вимірюють зазвичай в найбільш узагальненому вартісному вираженні, а при подальшій деталізації аналізу також і в натуральних і умовних вимірниках. Вживання натуральних і умовних вимірників дає можливість виявити вплив асортиментних зрушень у випущеній або реалізованій продукції на зміна фондовіддачі в порівнянні з планом і попереднім періодом.
Для характеристики використання окремих груп технологічно однорідного або родинного устаткування порівнюють планові і звітні показники знімання продукції за 1 станко-годіну, обчислювані на основі підрахунку продукції в натуральних або умовних вимірниках. Виявляють вплив на фондовіддачу зміни питомої ваги активній частині основних виробничих фондів — робітників машин і устаткування в загальній їх вартості. З цією метою вивчають зміни, що сталися в структурі основних виробничих фондів і зіставляють зростання фондовіддачі на 1 рубель вартості всіх цих фондів і на 1 рубель вартості виробничого устаткування. Визначають також фондовіддачу на 1 м 2 виробничої площі. Для оцінки технічного стану фондів визначають їх зношеність (у % до первинної вартості) і коефіцієнт оновлення і порівнюють з базисним періодом або ж з плановими розрахунками.
Особливе значення має аналіз забезпеченості і використання виробничого устаткування. Перевіряють, чи все заплановане устаткування отримане і встановлене, яка частина його працює. Для оцінки використання фонду верстатного часу порівнюють плановий і фактичний коефіцієнти змінності. Далі перевіряють використання часу роботи устаткування по числу відпрацьованих днів в е р б перебіг дня. Для повної характеристики використання фонду верстатного часу складають баланс використання устаткування.
Використання потужності устаткування перевіряють, зіставляючи фактичні показники знімання продукції за одну станко-годіну з плановими і з показниками попередніх періодів, а також родинних передових підприємств. Зростання потужності устаткування і поліпшення її використання залежить від вдосконалення технології обробки і підвищення кваліфікації робітників. Тому при аналізі використання потужності устаткування залучають дані про виконання плану організаційно-технічних заходів, передбачаючу механізацію і автоматизацію допоміжних операцій, збільшення швидкостей обробки і хімічних реакцій і ін. удосконалення. У звідному підрахунку резервів збільшення фондовіддачі вони підрозділяються на резерви поліпшення використання фонду верстатного часу і резерви підвищення продуктивності устаткування за 1 станко-годіну роботи.
Забезпеченість ресурсами предметів праці (матеріальними ресурсами) і їх використання вивчають в тій же послідовності, як і в розглянутих вище двох групах ресурсів. Аналізують виконання плану матеріально-технічного постачання за об'ємом, асортименту і термінам постачання, стан виробничих запасів і їх відповідність встановленим нормативам. На цій основі роблять вивід про впливі виконання плану матеріально-технічного постачання на випуск продукції в заданому об'ємі і асортименті. Аналіз виконання плану постачання доповнюють оцінкою оптимальності запасів, причому особливу увагу приділяють їх комплектності. Найважливіший розділ аналізу матеріальних ресурсів — вивчення їх використання. Якщо по характеру виробництва і вжитки на даному підприємстві можна обчислювати узагальнювальні показники використання сировини і матеріалів у формі коефіцієнтів виходу продукції з сировини або середнього відсотка відходів, то такі коефіцієнти визначають, а потім зіставляють з аналогічними показниками плану передових підприємств і в динаміці за декілька років. На підприємствах, де ведеться поточний облік відхилень від встановлених норм витрати матеріалів, можна систематично виявляти причини перевитрати або економії матеріальних ресурсів. На підприємствах, де такого обліку немає, використовують калькуляції, що періодично складаються, дані інвентаризації і вибіркових обстежень. Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується визначенням його впливу на об'єм, асортимент і собівартість продукції і розробкою заходів щодо мобілізації виявлених резервів.
Особливо велике місце в А. х. д. промислових підприємств займає аналіз виконання техпромфінплана, який проводять в такій послідовності: аналіз виробництва і реалізації продукції; аналіз прибули рентабельності і собівартості; аналіз фінансового стану.
Аналіз виробництва і реалізації продукції включає оцінку виконання плану за об'ємом валовій, товарній і реалізованій продукції, по асортименту і сортності, а також за об'ємом корисної роботи підприємства на основі вартісних і натуральних показників. Для аналізу складу продукції вона групується по різних ознаках, наприклад на відповідну і не відповідну виробничому профілю, матеріаломістку і трудомістку, на нову і порівнянну з минулим роком, на продукцію, що має підвищений попит і що має обмежений збут, на рентабельну, малорентабельну, збиткову і так далі Розгляд складу продукції і виконання плану по окремих групах дозволяє дати різносторонню оцінку ефективності роботи підприємства з точки зору її відповідності народно-господарським інтересам. Цим же дорогою визначають виконання плану по асортименту і чинники, що вплинули на виконання плану випуску і реалізації продукції, і вимірюють їх відносний вплив. Ця частина аналізу переслідує мету розкрити резерви збільшення обсягу випуску і реалізації. При аналізі прибули, рентабельності і собівартості особливу увагу приділяють вивченню причин відхилення показника рентабельності від плану і від рівня минулого періоду. З'ясовують і окремо визначають вплив окремих чинників на відхилення від плану суми прибули розміру основних фондів і оборотних коштів. При цьому переслідують мету закріпити і підсилити позитивну дію одних чинників і усунути негативний вплив інших. Оскільки рентабельність зростає в результаті збільшення обсягу виробництва і реалізації, а також підвищення фондовіддачі і зниження собівартості, аналіз прибули і рентабельності органічно пов'язаний також з аналізом собівартості. Він включає оцінку виконання плану за собівартістю, вивчення причин її зміни і виявлення резервів її подальшого зниження. З цією метою аналізують витрати на виробництво по елементах і калькуляційних статтях. При аналізі витрат окремо розглядають витрати на матеріали, на зарплату, на обслуговування і управління виробництвом і ін. витрати. Окремі види витрат вивчають більш менш детально залежно від їх питомої ваги у формуванні собівартості продукції. У результаті роблять звідний підрахунок виявлених резервів зниження собівартості і підвищення прибули. Ці резерви зазвичай підрозділяються на 2 групи: ліквідація втрат і непродуктивних витрат (включаючи невиправдані перевитрати проти планових і кошторисних призначень) і поліпшення використання основних фондів, матеріальних, трудових і грошових ресурсів на основі підвищення організа-ционно-технічного рівня підприємства в порівнянні із запланованим.
Аналіз фінансового стану підприємства охоплює питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення в різних видах матеріальних цінностей, оцінку платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкість звороту засобів. Аналіз фінансового стану виробляють в основному за даними бухгалтерського балансу, тому незрідка його називають аналізом балансу. В процесі аналізу з'ясовують: платоспроможність підприємства і його покупців, забезпеченість власними оборотними коштами відповідно до планової потреби в них, збереження засобів, причини зміни їх суми впродовж аналізованого періоду; виконання плану прибули і рентабельності; стан запасів товаро-матеріальніх цінностей і джерела їх освіти; розміщення власних, позикових, притягнених і спеціальних джерел засобів в статтях активу; забезпеченість кредитів і їх ефективність; розрахункові стосунки з дебіторами і кредиторами; оборотність оборотних коштів; освіта і використання фондів економічного стимулювання; перевіряють також збереження власних оборотних коштів, чи не відвернуті вони із звороту у витрати, які повинні вироблятися із спеціальних джерел фінансування. Окремо аналізують залучення і використання довгострокового і короткострокового кредитів, напрям їх за цільовим призначенням, забезпеченість і повернення позик у встановлених терміни. З'ясовують вплив кредитування на підвищення організаційно-технічного рівня підприємства, розширення виробництва, прискорення звороту засобів, зниження собівартості, збільшення прибули. Аналізують також виконання плану по накопиченню спеціальних джерел засобів (наприклад, амортизаційного фонду, фонду матеріального заохочення і ін. фондів економічного стимулювання), а також їх використання за цільовим призначенням. При аналізі стану розрахунків з'ясовують причини і терміни утворення дебіторської і кредиторської заборгованості, що приводить до позапланового перерозподілу оборотних коштів між підприємствами. Оскільки головна причина утворення кредиторської заборгованості — уповільнення оборотності оборотних коштів, детально вивчається полягання запасів товаро-матеріальніх цінностей в розрізі окремих статей балансу і по окремих видах і різновидах матеріальних ресурсів. Визначають причини відхилення фактичної оборотності засобів від планової і в попередньому періоді. Обчислюють суму вивільнених із звороту коштів унаслідок прискорення оборотності або ж додатково притягнених в зворот із-за уповільнення оборотності. Завершують аналіз фінансового стану розробкою заходів щодо підвищення ефективності використання всіх джерел засобів, прискорення оборотності оборотних коштів і забезпечення своєчасного виконання всіх фінансових зобов'язань підприємства перед кредиторами, Держбанком і державним бюджетом.
С. Би. Барнгольц.
А. х. д. підрядних будівельних організацій і будівництв. Має на меті вивчити результати роботи підрядної будівельної, монтажної або спеціалізованої організації і будівництва за певний період часу і дати їм оцінку. Основні об'єкти аналізу: виконання плану введення в дію виробничих потужностей і ін. об'єктів будівництва, капітальних вкладень, підрядних робіт, продуктивності праці і індустріалізації будівництва, собівартості будівельно-монтажних робіт, рентабельності і фінансового стану будівельної організації.
Виконання плану введення в дію виробничих потужностей і ін. об'єктів будівництва є основним показником при оцінці виробничої і господарської діяльності загальнобудівельній організації, виступаючій як генеральний підрядчик, монтажні і спеціалізовані організації (субпідрядників), а також і забудовник. Тому вивчення роботи підрядних організації і будівництв починають з аналізу виконання плану. Перевіряють дотримання встановлених термінів введення в дію окремих об'єктів або їх комплексів. На об'єктах, введення в дію яких не настало або затримується, вивчають виконання плану підрядних робіт. При цьому перевіряють, чи не розпилялися засоби по багатьом пусковим і відрядним об'єктам і чи не затримується закінчення робіт на пускових об'єктах. Перевіряють, наскільки темп виробництва робіт забезпечує своєчасне введення в дію кожного з них. Рівень виконання плану по окремих об'єктах порівнюють із загальним виконанням плану даною організацією і встановлюють випередження або відставання виробництва робіт по кожному. Перевиконання плану робіт за кошторисною вартістю ще не свідчить про забезпечення введення намічених об'єктів в дію. Незрідка суму будівельно-монтажних робіт в програмі підрядних робіт по окремих об'єктах визначають недостатньо точно, тому завершення робіт вивчають по встановлених етапах будівництва і окремим видам робіт (наприклад, санітарно-технічних, теплоізоляційних і т. д.). З цією метою ефективно використовують інформацію мережевого графіка будівництва об'єкту.
При оцінці виконання програми житлового будівництва встановлюють, чи введені в експлуатацію передбачені планом житлові будинки, загальна житлова площа, кількість квартир, а також визначають виконання плану за кошторисною вартістю будівельно-монтажних робіт по об'єктах житлового будівництва.
Аналіз виконання програми підрядних робіт в цілому в загальнобудівельній організації (виступаючою як генеральний підрядчик в будівництві) охоплює роботи виконані як своїми силами, так і спеціалізованими і монтажними організаціями, що залучаються як субпідрядники. При цьому перш за все вивчають міру виконання програми підрядних робіт (включаючи роботи, здійснювані субпідрядниками), а потім виконання плану будівельних і монтажних робіт безпосередньо силами генерального підрядчика. Останнє необхідне при аналізі собівартості виробництва, чисельності робітників, фонду зарплати і ін. показників фінансово-господарській діяльності будівельної організації, оскільки фонд зарплати і ліміти по праці, завдання по підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості, а також необхідні грошові ресурси виділяються будівельним організаціями відповідно до встановленого плану робіт, що виконуються своїми силами.
При аналізі виконання програми підрядних робіт загальнобудівельною організацією встановлюють виконання плану по генеральних договорам з окремими забудовниками, а також в цілому для галузі (міністерства, відомства). Цей план є для організації основним, виконання його забезпечує своєчасне введення в дію об'єктів, що будуються, передбачених державним планом. При аналізі виконання програми підрядних робіт спеціалізованою або монтажною організацією відповідно вивчається виконання плану по договорах субпідряду з генеральним підрядчиком. Перевиконання плану по об'єктах що будується за рахунок спеціальних засобів поза державним планом капітальних вкладень, понад джерела, що є для цього, не можна розглядати як позитивне явище. За рахунок нецентралізованих джерел капітальні роботи можуть здійснюватися в межах виділених матеріальних фондів. План можна перевиконувати лише за умови дослідження додаткових місцевих матеріальних і ін. ресурсів. Не допускається виконання робіт по об'єктах, не передбачених в плані державних капітальних вкладень, за рахунок матеріальних і ін. ресурсів, виділених на об'єкти, передбачені державним планом.
Після аналізу виконання програми підрядних робіт по напрямах, замовникам і об'єктам встановлюють, чи виконана програма по виконавцях. Загальнобудівельна організація — генеральний підрядчик, відповідає за роботу що залучаються нею субпідрядних організації. Тому поважно не лише визначити міру виконання плану кожним виконавцем, але і встановити, з вини якої організації-виконавця не виконаний план будівельно-монтажних робіт по тому або іншому замовникові, будівництву, об'єкту і т. д., якщо такі випадки мали місце.
При аналізі чинників, що впливають на виконання плану введення в дію виробничих потужностей об'єктів будівництва і програми підрядних робіт, перевіряють забезпеченість організації робітниками, виконання завдання по зростанню продуктивності праці, виконання плану розвитку нової техніки і механізації робіт і ін. Вивчають матеріально-технічне забезпечення, перевіряють своєчасність вступу проектно-кошторисної документації, технологічного устаткування, підмета монтажу. Трудові чинники в будівництві аналізують в основному так само, як і в промисловості.
Аналіз виконання плану механізації і використання будівельних машин перш за все направлений на розтин наявних резервів розширення механізації будівельних робіт. При аналізі механізації будівництва вивчають
