Державний кредит, сукупність кредитних стосунків, в яких держава виступає як позичальник. Проте в системі міжнародного кредиту (при міждержавних позиках) держава незрідка виступає і кредитором. Вміст і форми Р. до. визначаються характером економічних буд суспільства. У рабовласницькому суспільстві і при феодалізмі Р. до. існував у формі позик, що приймали часто примусовий характер. У них перепліталися елементи податку і позики. Отримані таким чином кошти йшли в основному на покриття військових і ін. надзвичайних витрат. Капіталістична система Р. до. зародилася в 16—18 вв.(століття) спочатку в Голландії і Великобританії, а потім і в ін. державах. З виникненням світового ринку отримав розвиток міжнародний Р. до., що з'явився, як показав До. Маркс, поряд з внутрішнім Р. до. одним з найсильніших важелів первинного накопичення капіталу . При капіталізмі Р. до. виступає головним чином у вигляді позик, а також короткострокових казначейських зобов'язань, використання вкладів населення в ощадкаси, що поміщаються останніми в державні коштовні папери (безпосередньо або через банк). Р. до. — одна з форм руху позикового капіталу. На відміну від ін. форм капіталістичного кредиту, зв'язаних в тій або іншій мірі з процесами виробництва і реалізації товарів, Р. до. служить засобом залучення грошових ресурсів головним чином на непродуктивні цілі: на військові витрати держави, вміст адміністративно-поліцейського апарату, а також на пряме і непряме субсидування капіталістів. Тому прямими следствіямі розвитку Р. до. є зростання державного боргу і роздмухування розмірів фіктивного капіталу (у вигляді облігацій державних позик і купонів до них, короткострокових казначейських векселів і ін. кредитних документів). Р. до. сприяє збагаченню буржуазії. Вільні грошові капітали, лежачі без вживання у банкірів, знаходять вигідну сферу додатка у вигляді державних позик (див. Позики державні ), які дають високі гарантовані доходи. Джерелом засобів для погашення державних позик і сплати відсотків, як і для всіх ін. витрат держави при капіталізмі, служать прямі і непрямі податки, які важким тягарем лягають на широкі маси трудящих, В період загальної кризи капіталізму Р. до. стає органічною частиною фінансових систем буржуазної держави, використовуваних для прямого фінансування капіталістичних монополій і забезпечення ним найвищих прибутків за рахунок трудящих, дрібною і навіть середній буржуазії. Причому для сучасних капіталістичних держав характерне використання Р. до. для фінансування витрат хронічно дефіцитних державних бюджетів, що обумовлюються мілітаризацією економіки, підготовкою і веденням воєн. Розбухання Р. до. — один з проявів паразитизму капіталізму, що виражається в зростанні непродуктивного вжитку і збільшенні числа рантьє, що живуть на доходи від коштовних паперів. В період загальної кризи капіталізму швидко зростають зовнішні борги, використовувані імперіалістичними країнами-кредиторами для посилення свого економічного і політичного панування в країнах-боржниках (див. Вивіз капіталу ).
В країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, — Індії, Бірмі, АРІ, Іраку і ін., частина коштів, мобілізуємих за допомогою Р. до. прямує на фінансування розвитку промисловості, транспорту, на зміцнення економічної самостійності і політичної незалежності цих країн. Імперіалістичні государства, прагнучи нав'язати цим країнам свою волю і відновити своє минуле панування, використовують міжнародні Р. до. Соціалістичні країни в цілях надання фінансової допомоги державам, що розвиваються, надають їм довгострокові кредити, які видаються на пільгових умовах строком на 8—12 і більше років, з розрахунку 2—2,5% річних (що, як правило, нижче за процентні ставки по кредитах капіталістичних країн) і погашаються постачаннями товарів традиційного експорту країн, що розвиваються (без золота і твердих валют). Кредитна допомога виявляється цим країнам в першу чергу для створення вітчизняної промисловості, розвиток і зміцнення національної економіки і підготовку національних кадрів фахівців. Сума довгострокових кредитів країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) цим державам до початку 1968 перевищила 8 млрд. крб., з них СРСР — 4,5 млрд. крб. При соціалізмі Р. до. використовується державою як один з методів мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств і заощаджень населення на загальнодержавні потреби. Продуктивний і суспільно корисний характер використання цих засобів — одна з корінних відмінностей соціалістичного Р. до. від капіталістичного. Сприяючи зростанню суспільного виробництва, Р. до. виступає як засіб збільшення грошових доходів населення. Що залучаються за допомогою Р. до. засоби використовуються на розширення соціалістичного виробництва, що дозволяє державі виплачувати тримачам облігацій державних позик певний дохід у вигляді виграшів і погашати свою заборгованість. Радянська держава, що будувала соціалістичне суспільство в капіталістичному оточенні, в роки перших п'ятирічок(1929—40), а також в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 і післявоєнного відновлення народного господарства використовувало Р. до. як важливе додаткове джерело засобів. В умовах, коли накопичення соціалістичного господарства забезпечили задоволення майже всіх потреб держави в грошових коштах, Радянська держава відмовилася (у 1957) від використання позик, що розміщуються по підписці серед населення, і використовує як ресурси Р. до. щорічний приріст вкладів в ощадкаси, а також що вільно звертається державний 3%-ний внутрішня виграшна позика, випущена в 1966 строком на 20 років. Досвід організації сов.(радянський) Р. до. використовується ін. соціалістичними країнами. Важливу роль в розвитку Р. до. у цих країнах грають їх економічне співробітництво і допомога СРСР, у тому числі допомога кредитова, така, що надається як у формі позик, таки шляхом постачань товарів, устаткування і надання різних послуг на умовах кредиту. Загальна сума кредитів СРСР ін. соціалістичним країнам (до 1968) складала приблизно 10 млрд. крб.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, гл.(глав) 24,§ 6 і т. 3, гл.(глав) 29, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т.23,25;Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27; Програма КПРС, М., 1971, ч. 1, разд.(розділ) IV («Криза світового капіталізму»); Брегель Е., Податки, позики і інфляція на службі імперіалізму, [ч. 1], М., 1953, гл.(глав) V—VII; Богачевський М. Би., Державний кредит в капіталістіч. країнах, М., 1966; Ентов Р.М. Державний кредит США в період імперіалізму, М., 1967; Державні позики в СРСР. Навчальний посібник, М., 1956; Фінанси СРСР. Підручник, М., 1967, разд.(розділ) 2 і разд.(розділ) 4, гл.(глав) 25.
