Державний борг, загальна сума заборгованості держави по непогашених позиках і неоплачених відсотках по ним. З врахуванням сфери розміщення позик Р. д. підрозділяється на внутрішній і зовнішній. По термінах погашення розрізняють Р. д. капітальний (заборгованість, по якій термін платежу не настав) і поточний (термін сплати настає в даному або найближчому бюджетному році). При капіталізмі виникнення і зростання Р. д. обумовлені самим способом виробництва. В. І. Ленін вказував, що державні борги, як і податки, об'єктивно необхідні для вмісту буржуазної держави (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33, с. 12). Заборгованість капіталістичних держав світу досягає крупних розмірів. У США до 1970 вона склала 485 млрд. дол.(долар) (включаючи заборгованість штатів і місцевих органів влади), а у Великобританії — 44 млрд. ф. ст.(фунт стерлінгів) У багатьох капіталістичних країнах Р. д. зростає швидше, ніж національний дохід, і, т. о., відношення суми Р. д. до національного доходу зростає. Якщо в США в 1914 Р. д. складав 3,3% національного доходу, то в 1969—63%; у Великобританії відповідно 31,2% і 126,1% . Безпосередньою причиною збільшення Р. д. є дефіцитність бюджету (див. Бюджет державний ). Зростання Р. д. спричиняє за собою зростання боргових зобов'язань держави, що щорік пред'являються казначейству для сплати, В країнах Р. д, що розвиваються. складається переважно із зовнішніх позик, В 1970 заборгованість країн, що розвиваються, досягла 60 млрд. дол.(долар) У 60-х рр. 20 ст зовнішня заборгованість по темпах зростання приблизно в 2 рази випереджала експортні доходи цих країн. Зростання платежів по зовнішніх боргах лягає важким тягарем на економіку країн, що розвиваються. Наприклад, латиноамериканські країни витрачають близько 35% валютних вступів від експорту на погашення зовнішньої заборгованості.
В дореволюційній Росії систематичне зростання Р. д. мав в своїй основі випуск багаточисельних державних і гарантованих казною приватних позик. На 1 січня 1914 він виражався в сумі 8811,2 млн. крб. Після Жовтневої соціалістичної революції відповідно до декрету ВЦИК від 21 січня (3 лютого) 1918 все Р. д. царського і Тимчасового урядів були анулювані, при збереженні інтересів дрібних тримачів державних паперів.
В соціалістичних країнах Р. д. викликається необхідністю використання позик (див. Позики державні ) як один з методів залучення грошових ресурсів населення для розширеного соціалістичного відтворення і підвищення народного добробуту. На 1 квітня 1957, до моменту припинення випуску державних позик, що розміщуються по підписці серед населення, і відстрочення їх погашення на 20 років, Р. д. СРСР склав приблизно 26 млрд. крб. 24-й з'їзд КПРС (1971), враховуючи збільшений економічний потенціал країни, прийняв рішення про дострокове (на 6 років раніше наміченого терміну) погашення облігацій позик, що залишилися в населення. У 1974—75 погашається облігацій на 2 млрд. крб., в подальші роки розміри виплат по облігаціях збільшуватимуться, і всі облігації будуть погашені до 1990.
