«Державний соціалізм», концепція буржуазного реформіста і опортуністичної, в якій суть і джерело соціалізму зводяться до втручання держави в економіку і соціальні стосунки. У понятті «Г. с.», по характеристиці Ф. Енгельса, не міститься жодного дійсного, соціалістичного сенсу (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 35, с. 140); воно виникло як результат буржуазної фальсифікації, що називала «соціалізмом» будь-які спроби держави обмежити вільну конкуренцію, і, з іншого боку, як плід дрібнобуржуазних ілюзій утопічних соціалістів, що чекали від уряду і панівних класів «введення» соціалізму. Як зразок такого лжесоциалізма, що існувало на практиці, Ф. Енгельс вказував на систему державної колоніальної експлуатації, створену на основі громадських буд голландським урядом на Яві (див. там же, т. 36, с. 78—79, 96—97).
В історії соціальної думки концепція «Г. с.» висувалися Л. Бланом (Франція), До. Родбертусом-Ягецовом, Ф. Лассалем (Німеччина). Вони вважали, що творцем соціалізму є не пролетаріат, а буржуазна держава. Погляди, згідно з якими всяке одержавлення засобів виробництва, посилення економічної ролі буржуазної держави вже є заперечення капіталізму, його «соціалістична трансформація», були потім систематизовані апологетами прусської буржуазно-юнкерської держави в катедер-соціалізмі . В період дії виняткового закону проти соціалістів в Германії в кінці 19 ст «Г. с.» був єдиною формою «соціалізму», дозволеною прусським урядом і що навіть заохочувалася їм. У 1877—1882 видавався тижневик «Державний соціаліст». «Г.с.» прусського уряду з'явився «...всего лише феодальною реакцією, з одного боку, і приводом для вибивання грошей — з іншою, а його непряма мета — перетворити можливо більше число пролетарів в залежних від держави чиновників і пенсіонерів і організувати поряд з дисциплінованою армією солдатів і чиновників таку ж армію робітників» (Енгельс Ф., там же, т.35, с. 140). К. Маркс і Ф. Енгельс розкрили суть буржуазного реформіста ідей «Г. с.», охарактеризували ті, що мали місце в герм.(німецький) соціал-демократії спроби поєднувати їх з марксизмом як «...одну з дитячих хвороб пролетарського соціалізму...» (Енгельс Ф., там же, т. 39, с. 184). В. І. Ленін показав нову роль концепцій «Г. с.» в імперіалістичну епоху як знаряддя апологетики монополістичного і державно-монополістичного капіталізму (див. Повне збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33, с. 68). Поняття «Г. с.» використовується теоретиками «демократичного соціалізму» для підфарбовування «соціалістичною» фразеологією державно-монополістичного регулювання сучасного капіталістичного виробництва.
«Лівим» різновидом «Г. с.» виступає «військово-казармовий» соціалізм, в основі якого лежить дрібнобуржуазна ілюзія, ніби єдине джерело соціалістичної організації праці — влада, виконання команд «зверху». Противники наукового соціалізму, особливо анархісти, не залишають спроб змалювати його як одну з систем «Г. с.», що передбачає бюрократичну організацію виробництва по напіввійськовому зразку, що направляється веліннями месії, стоїть в керма державної влади. Подібні спроби позбавлені всякої підстави. В. І. Ленін підкреслив, що «соціалізм не створюється по указах зверху. Його духу чужий казенно-бюрократичний автоматизм; соціалізм живий, творчий, є створення самих народних мас» (там же, т. 35, с. 57). Досвід розвитку соціалістичного суспільства показав, що соціалізм передбачає демократичну організацію держави, він неможливий без широкої демократії для мас трудящих, керованих робочим класом на чолі з марксистсько-ленінською партією.
Літ.: Маркс До., Критика Готської програми, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; Енгельс Ф., Соціалізм пана Бісмарка, там же, с. 176—84: його ж, Анті-Дюрінг, там же, т. 20, с. 288—95; його ж, [Лист] Е. Бернштейну, 12 березня 1881, там же, т. 35; його ж, [Лист] А. Бебелю, 16 травня 1882, там же; його ж, [Лист] Е. Бернштейну, 22 авг.(серпень) 1884, там же, т. 36; його ж, [Лист] А. Бебелю, 6 листопада 1892, там же, т. 38; Ленін В.І., Луїблановщина, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 31; його ж, Держава і революція, там же, т. 33; Плеханов Р. Ст, Економічна теорія Карла Родбертуса-Ягецова, Соч., т. 1, М. — П., 1923; Блан Л., Організація праці, пер.(переведення) з франц.(французький), Л., 1926; Лассаль Ф., Явна відповідь Центральному Комітету, заснованому для скликання загальногерманського Робочого Конгресу в Лейпцігу, Соч., т. 2, М.. 1925.
