Блан (Blanc) Луї (29.10.1811, Мадрид, — 6.12.1882, Канн), французький утопічний соціаліст, історик, журналіст, діяч Революції 1848. Народився в дворянській сім'ї. У 30-х рр. став відомим журналістом в Парижі. У своїх поглядах на розвиток історичного процесу Б. спирався на ідеї Сіна-Симона. Робота «Організація праці» (1839, русявий.(російський) пер.(переведення) 1926), що викладала план соціального перетворення, принесла йому популярність. З 1843 співробітничав в дрібнобуржуазній газеті «Реформ» («La Reforme»). У 1841—44 видав «Історію десяти років», направлену проти Липневій монархії . В 1847 опублікував 1-й т. 12-млосної «Історії французької революції» (русявий. пер.(переведення), т. 1—12, 1907—09), в якій позитивно оцінював якобінський період революції. Репутація соціального реформатора, близькість до буржуазно-демократичних кругів, негативне відношення до класової боротьби пролетаріату зробили Б. відповідним для буржуазної більшості «представником робітників» в тимчасовому уряді, куди він увійшов в період Революції 1848. Очоливши т.з. Люксембурзьку комісію, він прагнув запобігти революційним виступам пролетаріату. Хоча Б. не брав участь в Червневому повстанні 1848, буржуазія, що прийшла до влади, піддала його судовому переслідуванню. У серпні 1848 Би. емігрував до Англії, де написав роботу «Історія революції 1848» (1870: русявий.(російський) пер.(переведення), т. 1—2, 1907), в якій намагався виправдати свою погоджувальну політику. У 1870 повернувся до Франції. Вибраний в 1871 в Національні збори, Би. виявився у Версалі серед ворогів Паризької Комуни 1871 .
В розвитку суспільства Б. бачив послідовну зміну трьох принципів: авторитету, що панував в середні віки, індивідуалізму, що затвердився в буржуазному суспільстві, і принципу братерства, який отримає своє здійснення при соціалізмі. Оскільки при суспільному устрої, заснованому на принципі індивідуалізму, неминуча, по Б., конкуренція, то він згубний не лише для робітників, але і для буржуазії, яка піддається ризику розорення. Виходячи з цього, Би. вважав, що соціальне перетворення може бути вироблене спільними зусиллями народу і буржуазії. Держава, по концепції Б., повинно приступити до організації «суспільних майстерень», залучаючи до участі в них буржуазію. Завдяки вищій продуктивності праці суспільні асоціації, на думку Б., отримають перемогу в конкурентній боротьбі з приватними підприємствами. Утопічний план Би. насаджував ілюзії про можливість мирним дорогою вирішити протиріччя між працею і капіталом. У історію соціалізму і робочого руху Б. увійшов як родоначальник опортунізму і реформізму (луїблановщини).
Літ.: Маркс До., Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р., Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 7; Ленін Ст І., Луїблановщина, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 31; його ж, І. Г. Церетелі і класова боротьба, там же; його ж. З якого класового джерела приходять і «прийдуть» Кавеньяки?, там же, т. 32; Вігдорчик А., Тактика Луї Блана в революції 1848 р., «Уч. зап.(західний) Ленінградського державного університету. Серія історичних наук», 1950, ст 17; Бендрікова Л. А., Луї Блан як історик, М., 1959.
