Лассаль Фердинанд
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Лассаль Фердинанд

Лассаль (Lassalle) Фердинанд (11.4.1825, Бреслау, нині Вроцлав, Польща, — 31.8.1864, Женева), діяч німецького робочого руху, дрібнобуржуазний соціаліст, родоначальник одного з різновидів опортунізму в робочому русі — лассальянства; публіцист і адвокат. Син багатого торговця шовком. У 1843—46 вивчав філософію, історію і класичну філологію в університетах Бреслау і Берліна. У 1846—54 вів шлюборозлучний процес графині С. Гацфельдт, що приніс йому значний стан. Під час Революції 1848—49 в Германії брав участь в революційному русі в Дюсельдорфі, в листопаді 1848 був арештований і засуджений до 6-місячного тюремного висновку. У 1849—62 переписувався з К. Марксом і Ф. Енгельсом, неодноразово оголошував себе їх прибічником, проте принципів наукового комунізму не засвоїв. До початку 60-х рр. він по суті залишався дрібнобуржуазним демократом. Його твори («Філософія Геракліта Темного з Ефеса», 1858, «Система придбаних прав», 1861, драма «Франц фон Зіккинген», 1859, і ін.) піддавалися серйозній критиці з боку К. Маркса і Ф. Енгельса. У 1862, в умовах пожвавлення робочого руху, Л., виступаючи з позицій дрібнобуржуазного соціалізму (див. Лассальянство ), почав агітацію за створення політичної організації німецького пролетаріату. Був вибраний президентом створеного в травні 1863 Загального німецького робочого союзу (ВГРС), а написані їм «Програма працівників» і «Явна відповідь Центральному комітету із скликання загального німецького робочого конгресу в Лейпцігу» були покладені в основу програми Союзу. Дія Л. на процес звільнення німецьких робітників від політичного впливу буржуазії До. Маркс, Ф. Енгельс і В. І. Ленін вважали його історичною заслугою. Що проте увійшли в програму ВГРС догми Л. і тактика, що проводилася їм, додали ВГРС характер реформіста і сектантського. Л. орієнтував ВГРС на підтримку політики О. Бісмарка. Він захищав плани об'єднання Німеччини династичним дорогою, під верховенством реакційної Пруссії, що різко перечило К. Марксом, що відстоювалася, і Ф. Енгельсом лінії на революційне об'єднання країни. Як відзначало Ст І. Ленін, «Лассаль пристосовувався до перемоги Пруссії і Бісмарка, до відсутності достатньої сили в демократичних національних рухів Італії і Німеччини» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 26, с. 138, прим.(примітка)). Л. помер від рани, отриманої на дуелі.

загрузка...

 

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., [Листи], Соч., 2 видавництва, т. 28—30 (див. Указат. імен): Маркс До., Критика Готської програми, там же, т. 19; Енгельс Ф., Військове питання в Пруссії і німецька робоча партія, там же, т. 16; Ленін В. І., Протест російських соціал-демократів, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 4; його ж, Август Бебель, там же, т. 23; його ж. Під чужим прапором, там же, т. 26; Плеханов Р. Ст, Фердинанд Лассаль, його життя і діяльність, ч. 1, Женева, 1887; Степанова Е. А., Маркс і Лассаль, «Пролетарська революція», 1933 №1; Воробйова А. До., З історії робочого руху в Германії і боротьби Маркса і Енгельса проти Лассаля і лассальянства в 1862—1864 рр., в збірці: З історії боротьби Маркса і Енгельса за пролетарську партію, М., 1955; Глузберг М. С., До питання про лассальянстве як системі поглядів непролетарського соціалізму, «Уч. зап.(західний) Алма-атинського пед.(педагогічний) інституту іностр.(іноземний) мов», 1956 № 1; Friederici H.-J., Zur Einschätzung Lassalles und des Lassalleanismus in der bürgerlichen und rechtssozialdemokratischen Geschichtsschreibung, «Beiträge zur Geschichte der deutschen Arbeiterbewegung», 1960 № 2; Hümmier H., Opposition gegen Lassalle, B., 1963.

  Ст А. Морозова.

Ф. Лассаль.