Податки
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Податки

Податки, обов'язкові платежі, що стягуються державою з юридичних і фізичних осіб. Виникли з розділенням суспільства на класи і появою держави. Використовуються для фінансування його витрат. Соціально-економічна суть Н., їх структура і роль визначаються економічної і політичної буд суспільства і витікаючими звідси природою і функціями держави. «У податках, — вказував До. Маркс, — втілене економічно виражене існування держави» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 4, с. 308).

загрузка...

  В антагоністичних суспільно-економічних формаціях Н. виступають як одне з головних джерел доходів експлуататорської держави. Вони основним тягарем падають на трудящих і виражають собою стосунки їх додаткової експлуатації. Вже в рабовласницьких і феодальних суспільствах діяла широка система Н., в основному у формі натуральних зборів (продовольство, фураж, спорядження для армії і флоту і т. п.) верб вигляді особистих повинностей (участь в походах і ін.). З розвитком товарно-грошових стосунків Н. стали стягуватися переважно в грошовій формі і найбільший розвиток отримали при капіталізмі, особливо в епоху імперіалізму. В умовах державно-монополістичного капіталізму відбувається стрімке зростання Н. під впливом мілітаризації економіки, розбухання державного апарату, розширення державного регулювання капіталістичної економіки на користь монополістичного капіталу. Доля національного доходу, мобілізуємая через Н. до бюджету, складала в розвинених капіталістичних країнах (кінець 60-х рр. 20 ст): США 35%, Великобританії 45%, Франції 37%, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 38% і Японії 28%. За 1950—70 об'ємів Н. у цих країнах зросли в 3—6 разів і складають до 70—80% доходів їх державних бюджетів.

  По способу стягування Н. діляться на прямі і непрямі. Прямі Н. стягуються з доходів або майна юридичних і фізичних осіб (див. Податкова ставка ). Розрізняють реальні прямі Н., якими обкладаються земельні ділянки, худоба, нерухоме майно, і особисті прямі Н., стягувані з доходів або майна фізичних осіб ( прибутковий податок, помайновий податок, Н. на грошовий капітал, надприбуток, із спадку і дарування). Непрямі Н. (або акцизи) стягуються через ціни товарів, в основному предметів широкого вжитку. Це створює значні привілеї для панівних класів, оскільки майже цілком тягар цих Н. перекладається на малоімущі верстви населення, споживаючі велику частину цих товарів. Саме тому В. І. Ленін називав непрямі Н. податками на бідних (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 262).

  В епоху імперіалізму спостерігається тенденція до зростання об'єму і питомої ваги прямих Н. Ето викликається посиленням класових протиріч і боротьби робочого класу за прогресивніше обкладення (підвищення ставок Н. із збільшенням доходів), зростанням військово-поліцейських витрат державного бюджету, для покриття яких Н. з трудящих стає явно недостатньо, а також боротьбою різних угрупувань усередині панівних класів. Це зв'язано і з тим, що непрямі Н., підвищуючи ціни товарів, обмежують можливості розширення внутрішнього ринку і експорту товарів.

  Н. при капіталізмі носять антинародний характер, своїм основним тягарем лягають на трудящих. На початку 70-х рр. 20 ст в США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції Н. поглинали до 25—30% доходів середньої сім'ї трудящих. Капіталісти прагнуть відхилитися від сплати Н., користуючись комерційною таємницею, удаються до фальсифікації своєї звітності і використовують ін. лазівки, щоб приховати свої дійсні доходи від оподаткування. На сучасному етапі особливо широкий розвиток отримали форми прямого і прихованого державного субсидування монополій (військові замовлення за завищеними цінами, прискорена амортизація і ін.), що забезпечує ним фактично повернення вилучених через Н. засобів. Класовий антинародний характер Н. виявляється також в цілій системі пільг, що надаються капіталістам при оподаткуванні (спеціальні знижки і крупні вирахування з оподатковуваних доходів, спеціальні пільги для корпорацій на виснаження надр, відсотки по заборгованості і ін.), в звільненні від Н. різних фондів (амортизаційний, резервний, добродійний і ін.). (Див. також Податкові пільги .)

  У Росії основне місце в системі оподаткування займали непрямі Н. і серед них дохід від винної монополії, що складав 28,6% всіх вступів до бюджету в 1909—13. Крупні доходи приносили акцизи на цукор і ін. предмети масового вжитку. Значно меншу роль в бюджеті грали прямі Н.: поземельний, промисловий і ін. При їх стягуванні великі пільги надавалися буржуазії і поміщикам; важким тягарем ці Н. лягали на широкі маси селянства. Характерною межею системи Н. у Росії була відсутність прибуткового Н., введенню якого чинили опір буржуазія і поміщики. Він був введений лише з 1 січня 1917 під тиском революційного руху.

  При соціалізмі Н. є одним із засобів планового розподілу і перерозподілу частини національного доходу на користь комуністичного будівництва. Соціалістична власність на засоби виробництва дозволяє державі здійснювати пряме розподіл національного доходу і за рахунок вступів від соціалістичного господарства забезпечувати переважну частину доходів державного бюджету. В кінці 60-х рр. це джерело складало в доходах державного бюджету СРСР понад 90%, ПНР(Польська Народна Республіка) близько 85%, ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) близько 90%. Н. з населення займають незначну питому вагу в доходах державного бюджету. Так, в доходах державного бюджету СРСР 1973 вони складали близько 8%. Характерною межею Н. є їх зворотність. Засоби, мобілізуємиє через Н., використовуються на суспільні потреби. У 1973 асигнування лише на соціально-культурні потреби і науку перевищували податкові платежі населення більш ніж в 4 рази.

  Податкова політика соціалістичної держави проводиться відповідно до завдань, які воно вирішує на різних етапах комуністичного будівництва. Після встановлення диктатури пролетаріату Н. використовувалися державою для підривання економічної потужності буржуазії (наприклад, надзвичайні контрибуційні Н.). У перехідний період система податкового обкладення була направлена на обмеження і витіснення капіталістичних елементів міста і села і зміцнення союзу робочого класу з трудовим селянством. Пільгове обкладення середняцьких господарств поєднувалося з частковим і повним звільненням від Н. бідняцьких селянських господарств. Прибутковий Н. з робітників і службовців стягувався з невеликою прогресією, при значному неоподатковуваному мінімумі і пільгах для низькооплачуваних груп населення. Н. з підприємств були однією з форм непрямого регулювання їх діяльності. Поряд з прямими Н. і Н. з доходів і майна стягувалися також і непрямі Н., проте на відміну від акцизів при капіталізмі найбільш високими ставками обкладалися не товари масового вжитку, а предмети розкоші.

  Податкова реформа 1930 в СРСР уніфікувала податкові і неподаткові платежі до державного бюджету і замінила їх для соціалістичних підприємств двома формами вилучення засобів до бюджету — податком із звороту і відрахуваннями від прибули . З перемогою соціалізму була перебудована і система Н. з населення. З ліквідацією капіталістичних елементів такі Н., як Н. на надприбуток і квартирний, були повністю скасовані, а прибутковий і з.-х.(сільськогосподарський) Н. були відповідним чином перебудовані. Питома вага Н. з населення був різко понижений.

  В період Великої Вітчизняної війни 1941—45 доля Н. з населення в доходах державний бюджету зросла. Поряд з перебудовою державних, що діють, і місцевих Н. були введені військовий Н. і Н. на неодружених самотніх і малосімейних громадян СРСР. Це дало можливість державі мобілізувати додаткові засоби для потреб оборони країни. У післявоєнні роки відбувалося неухильне зниження Н. з населення. Був повністю скасований військовий Н. (1946) і значно понижені Н. на неодружених і з.-х.(сільськогосподарський) Н.

  21-й з'їзд КПРС (1959) прийняв рішення про поступову відміну Н. з населення. Розроблений відповідно до цього рішення закон «О відміні податків із заробітної плати робітників і службовців» (травень 1960) проводиться в життя шляхом поступового підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів і розширення податкових пільг. У 1972 у ряді районів країни, де мінімальна заробітна плата робочих виробничих галузей народного господарства, що служать, підвищена до 70 крб. в місяць, скасовані Н. із заробітків цього рівня і зменшені в середньому більш ніж на 1 / 3 ставки Н. із заробітної плати до 90 крб. в місяць. Програма КПРС передбачає повну відміну Н. з населення.

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Моралізірующая критика і крітізірующая мораль, Соч., 2 видавництва, т. 4; їх же, Еміль де Жірарден. «Соціалізм і податок», Париж, 1850, [Рецензії з «Neue Rheinische Zeitung. Politisch-ökonomische Revue» № 4], там же, т. 7; Ленін Ст І., До сільської бідноти, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 7; його ж, Аграрне питання в Росії до кінця XIX століття, там же, т. 17; його ж, Капіталізм і податки, там же, т. 23; його ж, Доповідь про заміну розверстування натуральним податком [на Х з'їзді РКП(б)], там же, т. 43; Програма КПРС, М., 1973; Дьяченко В, П., Радянські фінанси в першій фазі розвитку соціалістичної держави, М., 1947; Марьяхин Р. Л., Нариси історії податків в СРСР, М., 1964; Фінанси капіталістичних держав. Авт. колектив під керівництвом Би. Р. Болдирева, М., 1971.

  Р. Л. Марьяхин.