Податкова ставка, величина податку на одиницю обкладення ( га землі, рубель доходу і ін.). Виражає норму податкового вилучення (див. Податки ). Встановлюється державними законодавчими органами. По методах побудови Н. с. розрізняють: тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні. Тверді Н. с. встановлюються в абсолютних сумах на одиницю (об'єкт) обкладення незалежно від розмірів доходів (застосовуються зазвичай при обкладенні невеликих земельних ділянок). У СРСР застосовуються при стягуванні з.-х.(сільськогосподарський) податку з підсобних земельних ділянок колгоспників. Пропорційні Н. с. встановлюються в однаковому відсотку з доходу незалежно від його розміру (у СРСР, наприклад, застосовуються при обкладенні прибутковим податком доходів споживчої кооперації). Прогресивні Н. с. збільшуються у міру зростання розміру оподатковуваного доходу. Розрізняють просту і складну (що ковзає) прогресію. При простий прогресії Н. с. зростає у міру зростання оподатковуваного доходу і застосовується до всієї суми доходу (об'єкту обкладення). При складній прогресії остання зростає лише в частині, що перевищує заздалегідь встановлений попередній рівень доходу. Прогресивні ставки використовуються головним чином при стягуванні прибуткового податку з населення в СРСР і зарубіжних країнах. Регресивні Н. с. знижуються у міру збільшення доходу. Регресивна обкладення різко виявляється в механізмі непрямих податків на предмети широкого вжитку, що існують у всіх капіталістичних країнах. Ті або інші ставки застосовуються зазвичай при капіталізмі з метою створення певних переваг для крупних фірм і корпорацій.
