Податок із звороту, форма мобілізації доходів до державного бюджету. При капіталізмі Н. з о. є основною формою непрямого обкладення, виступає як надбавка до ціни товару: у Великобританії, Франції і ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — це податок на додану вартість, в США — податок з продажів.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах Н. з о. — частина грошових накопичень (чистого доходу) соціалістичних підприємств (об'єднань), що безпосередньо обертається в дохід держави. Через Н. з о. держава мобілізує значні грошові ресурси на цілі розширеного соціалістичного відтворення і задоволення ін. общегосударственних потреб. Н. з о. використовується також як важливий економічний інструмент регулювання рентабельності продукції на користь зміцнення госпрозрахунку і основне джерело того, що збалансувало республіканських і місцевих бюджетів, По своєму економічному вмісту Н. з о. не є податком, оскільки не служить надбавкою до ціни товару і не є вирахуванням із заробітної плати робітників і службовців і ін. доходів трудящих. Йому властиві лише зовнішні ознаки податкового платежу (обов'язковість платежу, фіксований розмір, сплата у встановлені терміни).
Розмежування грошових накопичень підприємств на прибуток і Н. з о. і принципи їх стягування до бюджету були встановлені податковою реформою 1930. Н. з о. сплачують госпрозрахункові державні і кооперативні (окрім колгоспів) підприємства і організації, а також підприємства громадських організацій. Основна частина Н. з о. реалізується в галузях легкої і харчової промисловості. Висока доля вступів Н. з о. в цих галузях обумовлена тим, що поряд з вартістю додаткового продукту, створеного тут, таким чином реалізується частина вартості додаткового продукту, виробленого і в ін. галузях матеріального виробництва: важкій промисловості, будівництві і сільському господарстві. По багатьом товарам народного вжитку Н. з о. не сплачується (печений хліб і хлібобулочні вироби, м'ясо і вироби з м'яса, ковбасні вироби, сири, молоко, молочнокислі продукти, вершкове масло, консерви, овочі, фрукти, медикаменти, книжкова продукція і багато ін. товари). У важкій промисловості Н. з о. стягується в нафтовій і газовій галузях, в електроенергетиці і по окремим видам продукції машинобудування.
Н. з о. стягується: у вигляді різниці між роздрібними і оптовими цінами підприємства за вирахуванням торгівельних знижок; по твердих ставках (у крб.) з одиниці об'єму продукції (з 1 т нафтопродуктів, хлібопродуктів і ферментірованного тютюну, з 1 тис. м 3 природного і попутного газу і ін.); у відсотках до звороту (по всіх товарах, на які не встановлені оптові ціни підприємств). Вступи Н. з о. у вигляді різниці в цінах займають основне місце, їх питома вага підвищилася з 74% в 1964 до 80% в 1972, а доля Н. з о., що стягується по ставках у відсотках до виручки, знизилася за цей період з 12 до 5,8%.
Н. з о. грає важливу роль в забезпеченні державного бюджету стійкими платежами, що рівномірно поступають. Абсолютні розміри його вступу до государствений бюджету систематично зростають: у 1960 — 31,3 млрд. крб., в 1965 — 38,7 млрд. крб., в 1972 — 55,6 млрд. крб., хоча питома вага в загальній сумі грошових накопичень підприємств і в доходах державного бюджету падає відповідно (у %): 48,0, 46,5, 37,8 і 40,7, 37,8, 31,7. Зниження питомої ваги Н. з о. обумовлено підвищенням ролі прибули як головної форми грошових накопичень і основного джерела, формування доходів державного бюджету.
В цілях стимулювання зростання виробництва товарів народного вжитку, розширення їх асортименту і поліпшення якості підприємствам-виготівникам надаються пільги, деякі з цих підприємств повністю звільняються від Н. з о. по товарах, що реалізовуються.
