Державна рада, 1) вища законодорадча установа Російської імперії. Утворений 1 (13) січня 1810 відповідно до плану державних перетворень М. М. Сперанського . У Р. с. передбачався розгляд всіх законопроектів перед затвердженням царем, що часто не виконувалося. Внесення законопроектів в Р. с. визначалося волею пануючи. Законодавчою ініціативою Р. с. не володів. Спочатку в Р. с. було 35 членів, в 1890 — 60. Члени Р. с. і голова призначалися царем з вищих сановників. Міністри були членами Р. с. за посадою. В разі присутності пануючи головування переходило до нього. У 1812—65 голова Р. с. був одночасно і головою Комітету міністрів. Р. с. складався з 4 департаментів: департаменту законів, що розглядав законопроекти загальнодержавного значення; департаменту цивільних і духовних справ, що відав питаннями юстиції, поліції і духовного відомства; департаменту державної економії, що займався питаннями, що стосувалися фінансів, промисловості, торгівлі, наук і пр.; військового департаменту, що існував до кінця 50-х рр. 19 ст З 1832 по 1862 існував департамент Царства Польського: у 1866—71 з аналогічними функціями — Комітет у справах Царства Польського; у 1901—06 — департамент промисловості, наук і торгівлі. Всі справи поступали в Державну канцелярію. На чолі канцелярії стояв державний секретар. Першим державним секретарем був М. М. Сперанський. Крім того, у складі Р. с. були ряд комісій, відділень і ін.
Роль Р. с. була не завжди однакова. У царювання Миколи I [правив в 1825—55] було остаточно визначено місце Р. с. в системі державних установ як законодорадчій інстанції. У 1815—25 і в 80-і рр. роль Р. с. падає, він підміняється Комітетом міністрів. З 1906, у зв'язку із створенням Державної думи, Р. с., як і Державна дума, отримав законодавчу ініціативу, виключаючи питання про зміну основних державних законів. В цей час Р. с. складався наполовину з членів за призначенням, наполовину — по виборах. Члени Р. с. обиралися Синодом від православного духівництва (6 чіл.), від кожного губернських земських зборів (по 1 чіл.), від дворянських губерній і обл. суспільств (18 чіл.), від академіків і професорів університетів (6 чіл.), від найбільших організацій промисловців і торговців (12 чіл.), фінляндський сейм обирав 2 чіл. Члени Р. с. обиралися на 9 років, кожні 3 роки оновлювалася 1 / 3 складу. Ліквідований в результаті Лютневої революції 1917.
Літ.: Сперанський М. М., Проекти і записки, М. — Л., 1961: Звіт по діловодству Державної ради, т. 1—38, СП(Збори постанов) Би, 1870—1906; Стенографічні звіти Державної ради. Сесія 1—13 [т. 1—221, СП(Збори постанов) Би, 1906—16; Державна рада. 1801—1901, СП(Збори постанов) Би, 1901; Ерошкин Н. П., Історія державних установ дореволюційної Росії, 2 видавництва, М., 1968.
П. А. Зайончковський.
2) У деяких зарубіжних державах (Франції. Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, Камбоджі, Тунісі, Екуадоре) — одна з центральних державних установ, що є або найвищим органом адміністративній юстиції, або органом конституційного контролю, або (у окремих країнах — одночасно) консультативним органом при главі держави.
3) У Швеції, Норвегії Фінляндії, в частині кантон Швейцарії, до КНР(Китайська Народна Республіка) — офіційного найменування уряду.
4) У Польщі, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Румунія — найвищий колегіальний орган державної влади, що обирається показним органом влади (сеймом, Народною палатою, Великими національними зборами).
