Фенотип [від фен (біол.) і тип ], особливості будови і життєдіяльності організму, обумовлені взаємодією його генотипу з умовами середовища. У широкому сенсі термін «Ф.», запропонований дат.(данський) біологом Ст Іогансеном в 1909, позначає всю сукупність проявів генотипу (загальна подоба організму), а у вузькому – окремі ознаки (фени), контрольовані визначеними генами . Поняття Ф. поширюється на будь-які ознаки організму, починаючи від первинних продуктів дії генів – молекул РНК(рибонуклеїнова кислота) і поліпептидів і кінчаючи особливостями зовнішньої будови фізіологічних процесів, поведінки і т.д.
На рівні первинних продуктів дії генів зв'язок між генотипом організму і його Ф. сповна однозначна: кожній послідовності нуклеотидів в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) відповідає одна сповна певна послідовність нуклеотидів в молекулі рибонуклеїнової кислоти (РНК) і відповідно одна певна послідовність амінокислот в поліпептидному (білковою) ланцюзі (див. Генетичний код, Транскрипція, Трансляція ) . Проте і на цьому рівні послідовність нуклеотидів в ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота), тобто її первинна структура, однозначно визначає лише будову що синтезуються на її основі РНК(рібонуклеїнова кислота) і білків, але не час їх синтезу або кількість цих продуктів, подібно до того, як друкарська матриця визначає вміст тексту, але не час його друкування або наклад. Час же активації окремих генів і інтенсивність їх «прочитування» залежать як від передуючої роботи ін. генів, так і від комплексу внутріклітинних чинників і чинників зовнішнього середовища.
На вищестоящих рівнях біологічної організації, тобто на рівні кліток, тканин органів, систем органів і організму в цілому, взаємини між генотипом і Ф. ще складніше. У цих випадках кожна ознака – результат взаємодії продуктів багатьох генів, яке, у свою чергу, залежить від конкретних умов середовища. Особливо наочно це видно на прикладі кількісних ознак. Вивчаючи вагу зерен в декількох що самозапилюються, тобто генетично однорідних, лініях рослин квасолі, Іогансен виявив, що в рослин одного генотипу зерна варіюють по вазі, тобто мають різні Ф. Прічем кордони мінливості ваги зерен різних ліній часто перекриваються (одні і ті ж Ф. можуть відповідати різним генотипам). В той же час між різними лініями, що вирощуються в однакових умовах, є стабільні спадкові відмінності в середній вазі зерен. Проте і середня вага зерен в кожній лінії може змінюватися залежно від умов середовища, наприклад режиму харчування рослин. Т. о., відносна роль спадковості і середовища в становленні ознак може бути дуже різною. Вивчення кількісних ознак, що мають важливе практичне значення в сільському господарстві і медицині, проводять спеціальними біометричними методами аналізу наслідуваності ознак. Див. також статті Плейотропія, Полімерія, Експресивність, Феногенетика і літ.(літературний) при них.
Літ.: Іоганнсен Ст Л., Про спадкоємство в популяціях і чистих лініях, М. – Л., 1935; Лобашев М. Е., Генетика, Л., 1967.
