Фен (від греч.(грецький) phаino – виявляю, виявляю) (біологічний), елементарна, дискретна, генетично обумовлена ознака, що виділяється в фенотипі даної особини. Термін запропонований в 1909 дат.(данський) генетиком Ст Іогансеном. З 60-х рр. почалося використання терміну «Ф.» у зоологічних для популяції і ботанічних для популяції дослідженнях, при яких «Ф.» виступає як ознака-маркер (мітчик) генотипічного складу популяцій, дозволяючи підійти до генетичного аналізу видів, власно-генетичне дослідження яких практично утруднене або неможливе. Виділення і класифікація Ф. складає один з важливих напрямів досліджень в генетиці і біології популяції. Особливості поширення Ф. в межах популяції і вигляду складають вміст феногеографії.
Літ.: Тімофєєв-РесовськиЙн. Ст, Яблоков А. Ст, Фени, фенетіка і еволюційна біологія, «Природа», 1973 № 5; Johannsen W., Elemente der exakten Erblichkeitslehre mit Grundzügen der biologischen Variationsstatistik, 3 Aufl., Jena, 1926.
