Феод (позднелатінськоє feodum, feudum), фьеф (франц. fief), фе (англ. fee), льон (йому. Lehn), в країнах Західної Європи в середні віки земельне володіння або фіксований дохід (у грошах або в натурі), подаровані сюзереном своєму васалові (див. Вассалітет ) в спадкове володіння під умовою несення останнім на користь першого феодальних служб: перш за все військовою, а також придворною (участь в суді, в управлінні сеньорієй і ін.) і сплати передбачених звичаєм грошових платежів. Оскільки васали, як правило, частину отриманої землі або доходу передавали (субінфеодіровалі) у володіння своїм васалам, зрештою над одним і тим же земельним володінням виникала т.з. ієрархічні сходи – ряд носіїв власницьких прав, що надбудовувався по вертикалі, відносно одного і того ж Ф. Феод (його попередником був бенефіцій ) – найбільш характерна форма власності панівного класу в Західній Європі в період розвиненого феодалізму (11–15 вв.(століття)). Дроблення Ф. в процесі субінфеодациі, усе більш широке поширення (у міру розвитку товарно-грошових стосунків) т.з. фьефрентних договорів (при яких васал як Ф. отримував не землю з селянами а лише право на який-небудь дохід), перехід до системи найманого війська перетворили до 15–16 вв.(століття) систему Ф. у юридичну фікцію.
