Іогансен (Johannsen) Вільгельм Людвіг (3.2.1857, Копенгаген, — 11.11.1927, там же), данський біолог, один з основоположників сучасної генетики. Професор Інституту фізіології рослин Копенгагенського університету, член Шведської АН(Академія наук). Своїми експериментами (1898—1903) по відбору кількісних ознак в ячменю і квасолі довів, що в потомстві рослин, що самозапилюються, відбір не ефективний. Цим він спростував так звані закони Ф. Гальтона (1889, 1897) про часткове спадкоємство індивідуальних відхилень організмів. Створене І. на цій основі учення про чистих лініях лягло в основу сучасних принципів селекції, довело ненаслідуваність ознак, що набувають організмами за життя, а також роль спадковості в процесах природного відбору. У праці «Елементи точного учення спадковості» (1909) І. дав аналіз основних понять генетики і ввів терміни ген, генотип, фенотип . Проте в питаннях про матеріальну природу гена і про роль генетики в розробці проблем еволюції І. займав агностичну позицію.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Про спадкоємство в популяціях і чистих лініях, М-коді.—Л., 1935; Елементи точного вчення про мінливість і спадковість..., Л., 1933.
Літ.: Філіпченко Ю. А., Генетика, М-код.—Л., 1929; Гайсиновіч А. Е., Зародження генетики, М., 1967, с. 138—46.
