Театральна музика, в широкому сенсі музика в будь-яких театральних спектаклях, тобто як в постановках театру музичного (опера, балет, оперета,музична драма, музична комедія ), так і драматичного. Зазвичай під Т. м. розуміють лише музику в спектаклях драматичного театру (у трагедії, драмі, комедії ) . В музичному театрі музика — найважливіший засіб характеристики образів і сценічних положень, невід'ємний компонент драматургії спектаклю, в кінцевому рахунку — провідний провідник художньої ідеї. У драматичному театрі вона сприяє створенню певної емоційної атмосфери спектаклю; поряд з іншими засобами відтворює історичний, національний і локальний колорит, заглиблює характеристики персонажів, підкреслює переломні моменти розвитку дії, драматичні кульмінації. Велика її роль в ліричних сценах, в окресленні казкових, фантастичних образів. Часто вона виконує і важливу драматургічну роль.
Відвіку відомі форми драматичного мистецтва, в яких музика займала велике місце, — антична трагедія і комедія, італійська комедія дель арте, англійські маски, китайський театр, театральні жанри народів Сходу і ін. У західноєвропейському драматичному мистецтві 19—20 вв.(століття) такими формами стали опера-водевіль, пролог як самостійна п'єса, дивертисмент.
У ряді п'єс включення певних музичних номерів передбачене самим драматургом; ці номери складають органічну частину такої п'єси і повинні виконуватися у всіх її постановках. У ін. випадках Т. м. представляє один з елементів постановки п'єси, що вводиться режисером відповідно до його сценічного задуму. Інколи режисер залучає композитора, який створює музичне оформлення п'єси для даної постановки. Режисер може також відбирати що представляються йому відповідними музичні п'єси і фрагменти з різних вигадувань, не пов'язаних з постановкою.
Т. м., включення якої в спектакль зумовлене драматургом, це переважно музичні п'єси, що виконуються безпосередньо на сцені (сольний і хоровий спів, гра на музичних інструментах, бальний або військовий оркестр і ін.). При цьому зазвичай музика звучить за сценою, актор же лише імітує гру на музичному інструменті і навіть спів. Часто реальному або імітованому співу на сцені акомпанує оркестр, не передбачений сценічною дією; інколи так само ставляться і танцювальні сцени. Т. м., що відноситься до сценічного оформлення даної постановки, звучить головним чином під час німих, мімічних сцен, інколи ж складає фон для монологів, діалогів і ін. Поряд із залученням артистів-музикантів, хору, оркестру в 20 ст для музичного оформлення спектаклю часто використовується звукозапис.
Окрім музичних номерів, що вплітаються в сценічну дію, застосовуються і відносно крупні інструментальні п'єси, що передують всій постановці або окремим актам спектаклю, — увертюра і антракти . Такі музичні вигадування, по характеру образів і їх розвитку тісно пов'язані з даною п'єсою, представляють різновид програмної музики.
Багато номерів Т. м., написані видатними композиторами, живуть і самостійним життям, виконуються в концертах в первинному вигляді (головним чином увертюри, наприклад Л. Бетховена до драми «Егмонт» Гете, Ф. Мендельсона-Бартольді до комедії «Сон в літню ніч» Шекспіра) або в здійснених автором обробках, зазвичай у вигляді сюїт (наприклад, сюїти Е. Гріга з музики до драми Ібсена «Пер Гюнт», сюїта Ж. Візе з музики до драми «Арлезіанка» Доде і ін.). Для драматичного театру писали багато композиторів, у тому числі Ж. Б. Люллі («Міщанин в дворянстві», «Пан де Пурсоньяк» Мольера), Р. Шуман («Манфред» Байрона), О. А. Козловський («Фінгал» Озерова), А. Н. Верстовський («Параша Сибіряка» Польового), М. І. Глінка («Князь Холмський» Лялькаря), М. А. Балакирев («Король Лір» Шекспіра), П. І. Чайковський («Снігуронька» Островського), А. С. Аренський («Буривши» Шекспіра), А. К. Глазунов («Маскарад» Лермонтова). Яскраві сторінки Т. м. створили радянські композитори: Д. Б. Кабальовський («Загибель ескадри» Корнейчука, «Школа лихослів'я» Шерідана), А. А. Крейн («Багато галасу даремно» Шекспіра), А. І. Хачатурян («Маскарад» по Лермонтову), Т. Н. Хренников («Багато галасу даремно» Шекспіра, «Давним-давно» Гладкова), Д. Д. Шостаковіч («Гамлет» Шекспіра).
Літ.: Глуму А., Музика в російському драматичному театрі. Історичні нариси, М., 1955; Settle R., Music in the theatre, L., 1957.
