Синтаксис (у логіці)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Синтаксис (у логіці)

Синтаксис (від греч.(грецький) sýntaxis — побудова, порядок) в логіці, опис і вивчення чисто формальній частині формалізованої мови, тобто неінтерпретованого числення (на відміну від логічної семантики, що цікавиться якраз інтерпретаціями числень). С. у вузькому сенсі розглядає лише виразні засоби числення: алфавіт і правила утворення формул; логічний С. цікавиться, крім того, дедуктивним апаратом числення, тобто його аксіомами і правилами виведення теорем . (Термін «З.» у будь-якому з цих сенсів застосовують часто не до описів структури числення, а до самої цій описуваній структурі.) Розрізняють також елементарний С., такий, що відноситься до якого-небудь конкретного числення, і теоретично і С. — загальну теорію числень (формальних систем). Вся ця термінологія введена австрійським логіком Р. Карнапом (1934).

  Див. Числення, Металогика, Метамова і літ.(літературний) при цих статтях.