1) у широкому сенсі – будь-яка сукупність деяким чином спеціалізованих мовних засобів з (більш менш) точно фіксованими правилами утворення «виразів» (синтаксис Ф. я.) і приписування цим виразам певного сенсу (семантика). У такому вживанні термін «Ф. я.» не передбачає, взагалі кажучи, жодних спеціальних обмежень ні на синтаксичну структуру, ні на семантичні правила, ні на призначення такої мови. Наприклад, вирази «Н 2 Про», «вода», «eau», «water», «Wasser», «vesi» і т.д. можна, в принципі, в рівній мірі вважати елементами «Ф. я. хімії».
2) Під Ф. я. у логіці розуміють інтерпретоване числення, тобто деяку формальну систему разом з її інтерпретацією . Використання Ф. я. – характерна особливість математичною логіки, яку часто і визначають як «предмет формальної логіки, що вивчається за допомогою побудови формалізованих мов». Слідує, втім, відмітити, що такого роду «визначення» зовсім не є невід'ємним атрибутом викладі математичної логіки: поняття Ф. я. не лише не входить (як правило) в наочних логіко-математичні мови, але немає, строго кажучи, і елементом жодного конкретного метамови, будучи швидше зручним робочим терміном для попередніх евристичних пояснень предмету цієї науки.
Літ.: Черч А., Введення в математичну логіку, пер.(переведення) з англ.(англійський), т. 1, М., 1960, Введення (§§ 00–09).
