Рух, спосіб існування матерії, найважливіший її атрибут; у найзагальнішому вигляді Д. — «...ето зміна взагалі» (див. Ф. Енгельс, в книзі: Маркс До. і Енгельс Ф ., Соч., 2 видавництва, т. 20, с. 563), всяке взаємодія матеріальних об'єктів. Думка про універсальність Д. виникла в глибокій старовині у мислителів Китаю, Індії, Греції. Старогрецькі філософи (Мілетськая школа, Геракліт, Демокріт, Епікур ) розглядали першооснови речей — воду, апейрон, повітря, вогонь, атоми — як що знаходяться в постійному Д. і зміні. Арістотель вважав, що «незнання руху необхідне спричиняє за собою незнання природи» («Фізика», Ш 1, 200 в.; русявий.(російський) пер.(переведення), М., 1936). Розуміння Д. як способу існування матерії виразно формулюється в 18 ст англійським філософом Дж. Толандом і потім французьким матеріалістом П. Гольбахом, проте само Д. розумілося ними лише як механічне переміщення і взаємодія. Глибокі ідеї, зв'язані з розумінням Д., були висловлені об'єктивними ідеалістами Р. Ст Лейбніцом, Р. Гегелем і ін. Так, Гегель долає представлення о Д. як про лише механічне переміщення і формулює загальні закони Д. — закон переходу кількісних змін в якісних, закон боротьби протилежностей і закон заперечення заперечення.
Новий і вищий етап в розумінні Д. як спосіб буття матерії настає у зв'язку з створенням К. Марксом і Ф. Енгельсом діалектичного матеріалізму, подальший розвиток це учення о Д. отримало в 20 ст в працях Ст І. Леніна. Діалектічесий матеріалізм по-новому обгрунтував зв'язок матерії з Д. і затвердив принцип тієї, що не створила і незруйновності рухомої матерії: «Матерія без руху так само немислима, як і рух без матерії. Рух тому так само не створив і незруйновно як сама матерія...» (Енгельс Ф., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч. 2 видавництва, т. 20, с. 59). Принципи зв'язку матерії і Д. і неунічтожімості і не створила рухомої матерії набули особливого значення в світлі великих відкриттів природознавства 19 — 20 вв.(століття) Так, всім спробам т.з. енергетізма звести матерію до енергії Ленін протиставив принцип єдності матерії і Д. Він підкреслював, що матерія немає щось відстале, до чого «прикладається» Д., немає беззмістовне «підмет» до присудка «рухатися», а є основа, загальний носій всіх станів Д. і розвитку. «Чи сказати: світ є рухома матерія або: світ є матеріальний рух, від цього справа не змінюється» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 286). Поряд з матеріальністю, основними характеристиками Д. діалектичний матеріалізм рахує його абсолютність і суперечність. Д. матерії абсолютно, тоді як всякий спокій відносний і є один з моментів Д. Оно визначає собою всі властивості і прояви навколишнього нас світу, внутрішній вміст всіх речей і явищ. Суперечність Д. полягає в нерозривній єдності двох протилежних моментів — мінливості і стійкості, Д. і спокою. Насправді, поняття зміни має сенс лише у зв'язку з поняттям відносно стійкого, перебуваючого в певному стані. Проте само ця зміна в той же час є також певний стан, який перебуває, зберігається, тобто також володіє моментом стійкості. У цій суперечливій єдності мінливості і стійкості провідну роль грає мінливість, бо все нове в світі з'являється лише через неї, а стійкість, спокій лише фіксують досягнуте в цьому процесі, Д. матерії багатообразно по своїх проявах і існує в різних формах. Класифікація основних форм Д. пов'язана з розрізненням неорганічної матерії, біологічної і соціальної сфер. Д. може відбуватися по висхідній лінії, від простих форм до складнішим, від нижчого до вищого; таке Д. називається розвитком . Д. може йти і по низхідній лінії, до простіших форм, тобто бути регресивним, Д. відбувається в просторі і часі, які, як встановила теорія відносності, суть лише відносні «сторони» єдиної форми існування матерії — простору-часу (див. Відносності теорія ) ,
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29 (див. Наочний покажчик); Гегель Р. Ст Ф., філософія природи, Соч., т. 2, М. — .Л., 1934; Свідерський Ст І., Суперечність руху і її прояву, Л., 1959; його ж, Деякі питання діалектики зміни і розвитку, М-коду.,1965; Мелюхин С. Т.. Матерія в її єдності, нескінченності і розвитку, М., 1966; 1720 Овчинников Н.Ф., Принципи збереження, М.,1966; Структура і форми матерії. [Сб. ст.], М., 1967.
