Демокріт (Dēmókritos) [р. близько 460, Абдера (Фракия), — помер близько 370 до н.е.(наша ера)], старогрецький філософ-матеріаліст, один з перших представників атомізму . З уривчастих відомостей, що збереглися, про життя Д. відомі його багаточисельні подорожі в різні країни (у тому числі до Єгипту, Вавілонію, Іран, Індію, Ефіопію), енциклопедичний характер його пізнань: Д. займався такими, що всіма існували тоді науками — етикою, математикою, фізикою, астрономією, медициною, філологією, технікою, теорією музики і т.д. З багаточисельних вигадувань Д. (Діоген Лаертський налічує їх до 70) до нас дійшло лише близько 300 фрагментів. Багато авторитетних античних джерел вихваляють простоту, ясність і красу стилю Д., по своїй поетичності що наближається до стилю Платона .
Історичне місце філософії Д. визначається переходом старогрецької натурфілософії до вироблення поняття індивідуума, індивідуального буття. Це знайшло своє віддзеркалення у вихідному понятті філософії Д. — понятті «атома» як деякого неделімого матеріального індивідуума (греч. átomos, як і лат.(латинський) individuum, означає «неділимий»), який визнається таким, що не виник і не гине, не руйнує, не схильним до якої-небудь дії ззовні справжнім буттям, що протистоїть порожнечі як абсолютному ніщо, абсолютному небуттю. Атом т.ч. перетворювався у Д. просто в геометричне тіло, яке також незруйновно, вічно і не має яких-небудь фізичних властивостей. Д. заперечував безконечну подільність матерії. Атоми розрізняються між собою лише формою, порядком взаємного дотримання і положенням в порожньому просторі, а також величиною і залежним від величини тягарем. Вони мають нескінченно всілякі форми із западинами або опуклостями. Д. називає атоми також «фігурами» (греч. schemata) або «відиками» (греч. éidōla), з чого виходить, що атоми Д. є максимально малими, далі не ділимими фігурами або статуетками. У сучасній науці багато сперечалися про те, є атоми Д. фізичними або геометричними тілами, проте сам Д. ще не дійшов до розрізнення фізики і геометрії. З цих атомів, рухомих в різних напрямах, з їх «вихору» по природній необхідності дорогою зближення взаємно подібних атомів утворюються як окремі цілісні тіла, так і весь світ; рух атомів вічний, а число виникаючих світів безконечне. Атоми для людини невидимі, а людські відносини пояснюються виділеннями з атомів, «відиками», що діють на наші органи чуття і викликають відповідні відчуття, так що не існує нічого ні солодкого, ні гіркого, ні білого, ні чорного самого по собі, але лише атоми і порожнеча.
Душа також складається з атомів — вогненних, тонких, круглих і гладких, і після смерті розпадається на атоми, тобто позбавлена безсмертя. Мислення, хоча і засноване на відчуттях і носяче у Д. сповна тілесний характер, проте ставилося у нього найвище; відчуття, узяті самі по собі, помилкові. Етика вперше стає у Д. окремою наукою. Вище блаженство Д. бачить в звільненні від всього плотського і випадкового, в спокійній ясності духу. Д. одним з перших говорив про історичному прогресі в області наук, мистецтв і ремесел, походження яких Д. пояснював нуждою, потребами людей. В. І. Ленін високо цінував матеріалізм Д., позначивши його ім'ям матеріалістичну традицію в історії філософії («лінія Демокріта») (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18, с. 131; ср. с. 375—76).
Соч.: Die Fragmente der Vorsokratiker, hrsg. von H. Diels,9 Aufl., Bd 2, B., 1959, гл.(глав) 68, S. 81—229; русявий.(російський) пер.(переведення) всіх фрагментів Демокріта — в кн.: Маковельський А. О., Старогрецькі атомісти, Баку, 1946, с. 209—365.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., З ранніх творів, М., 1956, с. 17—98; Лурье С. Я., Демокріт, М., 1970; Тимошенко Ст Е., Матеріалізм Демокріта, М., 1959; Асмус Ст Ф., Демокріт, [М.], 1960; Лосев А. Ф., Історія античної естетики (рання класика), М., 1963, с. 428—500; Natorp P., Forschungen zur Geschichte des Erkenntnisproblems im Altertum, B., 1884, S. 164—208; Lőwenheim L., Die Wissenschaft Demokrits..., B., 1914; Langerbeck H., Studien zu Demokrits Ethik und Erkenntnislehre, B., 1935.
