Радгоспи

Радгоспи, радянські господарства, крупні механізовані високотоварні соціалістичні державні підприємства в сільському господарстві СРСР. Базуються на державній (загальнонародною) соціалістичній власності на землю і ін. засобу виробництва; працюють на господарському розрахунку, регламентують свою діяльність Положенням про соціалістичному державному виробничому підприємстві ; мають статут, самостійний баланс, користуються правами юридичної особи; багато С. входять в склад різних виробництв, об'єднань, у тому числі державно-колгоспних; поряд з колгоспами є формою розвитку продуктивних сил в сільському господарстві в період переходу до комунізму.

  В 1974 було 17 717 С., у тому числі 1579 зернових, 282 бурякових, 300 бавовняних, 2643 плодово-виноградних, плодово-овочевих і овочевих для картоплі, 6814 молочних і м'ясо-молочних, 952 свинарських, 1385 вівчарських, 1128 птахівницьких, 94 конярських, 108 оленярських, 135 звірівницьких. Динаміку розвитку С. до СРСР і їх розмірів характеризують дані таблиці. 1 і 2.

  Розвиток радгоспів. Необхідність створення державних з.-х.(сільськогосподарський) підприємств була обгрунтована В. І. Леніним ще в період підготовки соціалістичної революції. У Квітневих тезах В. І. Леніна (1917) ставився питання про організацію на базі крупних поміщицьких маєтків державних господарств, які в умовах перемоги соціалістичної революції повинні були служити зразком крупного суспільного соціалістичного виробництва. С. почали створюватися після публікації Декрету про землю від 27 жовтня (9 листопада) 1917. Першими С. фактично з'явилися державні кінні заводи; з 1918 на підставі урядових постанов стали організовуватися С. різній спеціалізації: бурякові, племінного тваринництва і ін. Положенням про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства (1919) були визначені основні завдання радгоспного будівництва. До 1922 було 4316 С. із земельною площею 3324 тис. га . Будівництво С. здійснювалося як одне з найважливіших підготовчих заходів до проведення колективізації сільського господарства . С. повинні були не лише укріпити продовольчу базу держави, але і служити для селян зразком культурного господарювання, надавати їм повсякденну допомогу в забезпеченні племінною худобою, сортовим насінним матеріалом, в технічному обслуговуванні, сприяючи тим самим об'єднанню селянських дворів в крупні колективні господарства. С. успішно виконували ці завдання. У міру здійснення програми соціалістичного перетворення сільського господарства допомога С. селянським господарствам, а потім колгоспам усе більш приймала характер виробничого обслуговування. Багато С. використовували для цих цілей спеціальні машинно-тракторні колони. На базі тракторної колони радгоспу ним. Т. Шевченка Березовського району Одеської області була організована (1928) перша державна машинно-тракторна станція (МТС). У квітні 1928 Політбюро ЦК ВКП (б) прийняла постанова про розширення і зміцнення тих, що є С., а також про організацію і розвиток нових (зернових) С. В числі перших високомеханізованих зернових С., створених на підставі цього постанови, був радгосп «Гігант» в Сальських степах Ростовської обл. У 1930 працювало вже понад 140 зернових С. За 1827–29 загальна посівна площа С. збільшилася з 1559 тис. га до 2273,8 тис. га , у тому числі під зерновими культурами з 1030 тис. га до 1537,4 тис. га . Значно виросло поголів'я худоби. 16-й з'їзд ВКП (б) (1930) прийняв рішення про створення спеціалізованих тваринницьких С., відповідно до якого було організовано 140 скотарств С. (трест «Скотар»), 350 свинарських (трест «Свинар»), 115 вівчарських (трест «Вівцевод») і ін. Створювалися також С. систем «Маслотрест», «Госсортфонд», бавовнярі, оленярські і ін. Відбувалося укрупнення дрібних С.

  Таблиця. 1. — Основні показники розвитку радгоспів

  Таблиці. 2. — Середні розміри радгоспів (1974)

* В середньому на 1 птахівницький радгосп доводиться 248 тис. голів птиці.

  Розвиток радгоспного виробництва був перерваний Великою Вітчизняною війною 1941–45. Німецько-фашистські загарбники завдали величезного збитку сільському господарству. У окупованих районах було зруйноване і розграбоване 1876 С. (45% їх загальної кількості). Після закінчення війни зруйновані С. були відновлені, і до 1950 радгоспне виробництво по багатьом показникам перевищило довоєнний рівень (таблиця. 1). Відповідно до постанови лютнево-березневого (1954) пленуму ЦК КПРС про збільшення виробництва зерна шляхом освоєння цілинних і покладів земель в 1954—55 на цілинних землях Казахстану, Сибіру, Поволжья, Уралу було організовано 425 високомеханізованих зернових С., таких, що стали крупними постачальниками хліба. За 1954—74 цілинних землі дали близько 31 млрд. пудів високоякісного і дешевого зерна, виробили багато іншої продукції (див. Зернове господарство ).

  Історичну роль в подальшому розвитку С. зіграв Березневий (1965) пленум ЦК КПРС, що розробив економічні заходи підйому з.-х.(сільськогосподарський) виробництва: зміцнення матеріально-технічної бази С. і колгоспів, встановлення стабільних п'ятирічних планів продажу державі з.-х.(сільськогосподарський) продукції, стимулювання її надпланових закупівель, вдосконалення системи праці і преміювання в С. і ін. Заходи, проведені відповідно до рішень Березневого і подальших пленумів ЦК КПРС, 24-го з'їзду партії, забезпечили істотний і стійкий підйом радгоспного виробництва. Валова продукція сільського господарства в С. зросла за 1965—74 з 16,9 млрд. крб. до 30,1. Збільшення об'єму з.-х.(сільськогосподарський) виробництво було досягнуто головним чином за рахунок інтенсифікації сільського господарства, що забезпечила зростання врожайності з.-х.(сільськогосподарський) культур і продуктивності тваринництва. За 1965—74 врожайність зернових в С. зросла з 6,7 ц до 11,7 ц з 1 га , овочів — з 120 ц до 155,6 ц з 1 га (у С. міністерства сільського господарства СРСР). Середньорічний надій від 1 корови підвищився з 2121 кг до 2399 кг , середня яйценоскість курнув — з 149 до 207 шт. яєць в рік.

  З метою подальшого прискорення розвитку сільського господарства, у тому числі радгоспного виробництва, ЦК КПРС і Сов. міністрів СРСР прийняли в 1974 постанову «Про заходи по подальшому розвитку сільського господарства Нечорноземної зони РРФСР», що передбачає проведення комплексу соціально-економічних заходів щодо підвищення ефективності з.-х.(сільськогосподарський) виробництва (у 1974 в цій зоні був 4331 С.).

  народно-господарське значення С. постійно зростає. Питома вага С. і інших державних господарств (птахофабрики, племінні і кінні заводи, учбово-дослідні господарства і т.п.) в товарній продукції сільського господарства підвищився за 1940—74 з 12 до 41% (по окремих видах продукції див.(дивися) таблиці. 3). У державних закупівлях з.-х.(сільськогосподарський) продукції їх питома вага в 1974 складав (у %): по зерну — 44, бавовні-сирцю — 27, цукровому буряку — 8, картоплі — 36, овочам — 57, м'ясу — 44, молоку — 42, яйцям — 73, шерсть — 47. Товарність бавовни-сирцю, цукрового буряка (фабричною), шерсть складає 100%, зерна — близько 60%, молока, м'яса і яєць — понад 90%.

  Таблиця. 3. — Питома вага радгоспів і інших державних господарств у виробництві валової і товарної продукції сільського господарства, в %