З . х. у дореволюційній Росії було екстенсивним і малопродуктивним. У 1913 зернових і зернових бобових (зернобобові) культури займали 104,6 млн. га (88,5% всій посівній площі), збір зерна в середньому за 1909—13 складав 72,5 млн. т, тобто 6,9 ц з 1 га. На душу населення в Росії вироблялося 455 кг зерна, приблизно стільки, скільки в Швеції, Франції, Німеччині і деяких ін. європейських державах, які, крім того, завозили велику кількість хліба. Росія ж щорік експортувала 15—26% валового збору зерна, що незрідка, особливо в посушливі роки, створювало в країні важке положення з продовольством. Так, в посушливому 1911 в країні голодувало близько 30 млн. селян, а за кордон було вивезено 824 млн. пудів (13,5 млн. т ) хліба — значно більше, чим в урожайні роки [в середньому за рік вивозилося 665 млн. пудів (10,9 млн. т ) зерна, що складало понад 26% світового експорту]. Виробниками зерна в Росії в 1913 були поміщицькі господарства (12% валового збору, товарність 47%), куркульські (відповідно 38% і 34%), середняцькі і бідняцькі (50% і 14,8%). Поміщицьке землеволодіння із залишками кріпацтва, малоземелля і безземелля основної маси селян технічна відсталість Росії, зернова монокультура були головними причинами низької врожайності зернових і зернобобових культур. Перша світова війна 1914—18 завдала великого збитку З. х. Росії: скоротилися посіви, зменшилися валові збори.
З . х. у СРСР дістало можливості для всемірного розвитку. У перші ж роки після закінчення Громадянської війни 1918—20 і ліквідації наслідків сильної засухи 1921 радянський народ під керівництвом Комуністичної партії приступило до відновлення народного господарства і у тому числі З. х. У 1924—28 в середньому за рік урожай зерна в СРСР складав 7,6 ц з 1 га, перевищивши довоєнний рівень (1909—13). Проте товарність зерна скоротилася до 13% (проти 26% в 1913), т.к. основнимі виробниками зерна стали нізкотоварниє дрібні селянські господарства. У 1928 удалося заготовити лише 10,8 млн. т зерна, що в умовах індустріалізації країни, швидкого зростання міст і промислових центрів породило хлібну скруту. Виходом з положення, що створилося, з'явилося втілення в життя ленінського кооперативного плану, перехід радянського села до крупного високомеханізованого соціалістичного господарства. Колгоспи і радгоспи в перші ж роки добилися значних успіхів: були розширені посіви зернових культур (див. таблиці. 1), збільшені валові збори зерна (див. таблиці. 2). З. х. стало розвиватися на основі розширеного відтворення. Товарність зерна в 1936—40 досягла 43%. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 фашистські загарбники нанесли З. х. СРСР величезний збиток. На окупованій території була підірвана матеріально-технічна база сільського господарства, зруйнована велика кількість колгоспів, МТС(машинно-тракторна станція) і радгоспів.
Таблиця. 1. — Динаміка посівних площ зернових і зернобобових культур у СРСР, млн. га
Культури
1913
1928
1940
1950
1960
1968
1970
Всего
104,6
92,2
110,7
102,9
115,6
121,5
119,3
У тому числі:
пшениця
33,0
27,7
40,3
38,5
60,4
67,2
65,2
жито
29,1
24,6
23,3
23,7
16,2
12,2
10,0
ячмінь
13,3
7,3
11,3
8,6
12,0
19,4
21,3
овес
19,1
17,2
20,2
16,2
12,8
9,0
9,2
кукурудза
2,2
4,4
3,7
4,8
5,1
3,4
3,4
просо
3,5
5,7
6,0
3,8
3,8
3,0
2,7
гречка
2,2
2,9
2,0
3,0
1,4
1,7
1,9
рис
0,3
0,2
0,2
0,1
0,1
0,3
0,4
зернобобові
1,6
1,5
3,2
3,5
3,3
5,1
5,1
Таблиці. 2.— Зборів зерна в СРСР, млн. т
Культури
1913
1928
1940
1950
1960
1968
1970
Всього
86,0
73,3
95,6
81,2
125,5
169,5
186,8
У тому числі:
пшениця
26,3
22,0
31,8
31,1
64,3
93,4
99,7
жито
23,2
19,3
21,1
18,0
16,4
14,1
13,0
ячмінь
12,1
5,7
12,0
6,4
16,0
28,9
38,2
овес
17,0
16,5
16,8
13,0
12,0
11,6
14,2
кукурудза
2,1
3,2
5,2
6,6
9,8
8,8
9,4
просо
2,5
3,0
4,4
1,7
3,2
2,7
2,1
гречка
1,1
1,6
1,3
1,3
0,6
1,5
1,08
рис
0,3
0,4
0,3
0,2
0,2
1,1
1,28
зернобобові
1,1
-
2,2
2,3
2,7
7,2
7,62
Відновленню і всемірному розвитку З. х. Комуністична партія і Радянський уряд завжди надавали первинне значення. У Програмі КПРС вказано: «Основною ланкою подальшого розвитку всього сільського господарства, базою швидкого зростання тваринництва є прискорений підйом виробництва зерна»(1971, с. 78).
Розширення посівів зернових культур було досягнуте в основному за рахунок освоєння крупних масивів цілинних і покладів земель і організації високомеханізованих зернових радгоспів. Це дало можливість підвищити питому вагу економічних районів в зборах зерна: Казахстанського з 2,6% (1940) до 15,5% (1956—60) і Західно-сибірського відповідно з 5,4% до 11,4%. В результаті здійснення крупних державних заходів в області інтенсифікації землеробства (механізації, хімізації сільського господарства, меліорації земель, підвищення культури землеробства) колгоспи і радгоспи СРСР добилися підвищення врожайності всіх з.-х.(сільськогосподарський) культур і у тому числі зернових. Якщо в 1909—13 в середньому з 1 га збирали 6,9 ц зерна, то в 1956—60 отримали 10,1 ц , в 1961—65 — 10,2 ц, в 1966—70 — 13,7 ц, в 1971—15,3 ц.
В 1956—60 в середньому щорік вироблялося 121,5 млн. т зерна, в 1961—65 — 130,3 млн. т , в 1966—70 — 167,6 млн. т . У 1971 зібрано 181,0 млн. т зерна.
За роки Радянської влади виробництво зерна збільшилося на 26% за рахунок розширення посівів зернових і на 74% за рахунок зростання врожайності.
Значно змінилася структура виробництва зерна. Якщо в дореволюційній Росії основними культурами за площею посіву і валовим збором були сірі хліби — жито і овес, то в колгоспах і радгоспах перше місце зайняла найбільш коштовна культура — пшениця; істотно зросли також збори провідних зернофуражних культур — ячменю і кукурудзи; знизилися збори іржі і вівса. У 1970 зернових і зернобобових культур займали 57,7% всій посівній площі СРСР, в т.ч.(у тому числі) пшениця 31,6%, жито 4,8%, кукурудза 1,6%, ячмінь 10,2%, овес 4,5%, просо 1,3%, гречка 0,9%; зернобобові 2,5%.
Розвиток З. х. дало можливість Радянській державі значно збільшити закупівлі зерна (див. таблиці. 3).
Таблиця. 3. — Державні закупівлі зерна в СРСР (в середньому за рік)
1946-1950
1951-1955
1956-1960
1961-1965
1966-1970
1970
Всього, млн. т
27,9
34,2
47,9
51,6
66,0
73,3
В %
100
123
171
184
237
262
Основне виробництво зерна в СРСР розміщено в РРФСР (Центральночорноземний, Північно-кавказький, Поволжський і Західно-сибірський економічні райони), Українська РСР і Казахська РСР. На ці республіки доводиться близько 93% всіх посівних площ зернових культур, більше 90% валового збору і понад 96% державних закупівель зерна (див. таблиці. 4).
Таблиця. 4. — Виробництво зерна в СРСР по союзних республіках (1970)
