Інтенсифікація сільського господарства
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Інтенсифікація сільського господарства

Інтенсифікація сільського господарства, послідовне зростаюче вкладення засобів виробництва і праці на одиницю земельної площі, а в тваринництві на голову худоби, вживання досягнень науки і передового досвіду, поліпшення методів господарювання і технології виробництва для систематичного підвищення продуктивності тварин, землі і здобуття з кожного гектара найбільшої кількості продукції при найменших витратах праці і засобів на одиницю продукції. К. Маркс визначав І. с. х. як «...концентрацию капіталу на одній і тій же площі замість розподілу його між земельними ділянками, що знаходяться один біля іншого...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 227). Розвиваючи цю думку, В. І. Ленін вказував: «Адже по суті саме поняття: “додаткові (або: послідовні) вкладення праці і капіталу” передбачає зміна способів виробництва, перетворення техніки. Щоб збільшити в значних розмірах кількість капіталу, що вкладається в землю, треба винайти нові машини, нові системи рільництва, нові способи вмісту худоби, перевезення продукту і ін. пр.» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 5, с. 101). Інтенсифікація — процес прогресує, постійно наростаючий, такий, що охоплює всі сфери з.-х.(сільськогосподарський) виробництва.

  В. І. Ленін вказував, що інтенсифікація землеробства «...не випадкове, не місцеве, не епізодичне, а загальне явище всіх цивілізованих країн» (там же, т. 27, з. 168).

  В капіталістичних країнах І. с. х. здійснюється стихійно і має суперечливий характер. Капіталістична І. с. х. є одним з основних доріг проникнення капіталу в з.-х.(сільськогосподарський) виробництво з метою здобуття максимального прибутку. Цей процес супроводиться хижацьким використанням землі і жорстокою експлуатацією селянства трудящого, веде до масового зубожіння і розорення дрібних і середніх селянських господарств. Так, в США загальне число ферм зменшилося з 6097 тис. в 1949 до 2976 тис. в 1969, або більш ніж удвічі. Приблизно за цей же час число ферм у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) зменшилося на 30%, в Канаді на 34%, в Швеції на 26%, у Великобританії на 14%.

  В умовах соціалізму І. с. х., грунтуючись на суспільній соціалістичній власності, сприяє розвитку виробництва і суспільних стосунків на користь задоволення швидко зростаючих потреб трудящих. Планомірна І. с. х. у СРСР стала можливою лише в результаті індустріалізації країни і соціалістичних перетворення села.

  Комуністична партія і Радянський уряд розглядають інтенсифікацію як генеральний напрям в підйомі сільського господарства, розвитку його продуктивних сил. У Програмі КПРС вказано, що головна дорога підйому сільського господарства і задоволення зростаючих потреб країни в з.-х.(сільськогосподарський) продукції — всестороння механізація і послідовна інтенсифікація виробництва (див. 1971, с. 76). З особливою гостротою проблеми І. с. х. були поставлені Березневим (1965), Травневим (1966), Липневим (1970) пленумами ЦК КПРС, 24-м-код з'їздом КПРС (1971), у вирішенні якого міститься довготривала комплексна програма розвитку сільського господарства на основі всесторонньої інтенсифікації.

  І. с. х. базується на безперервному технічному прогресі, здійснюється на основі зміцнення матеріально-технічної бази, збільшення виробництва мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, хімічних препаратів для тваринництва, комплексної механізації в землеробстві і тваринництві; розвитку зрошування, меліорації і вапнування кислих грунтів; впровадження досягненні передового досвіду; вдосконалення структури посівних площ; розвитку інтенсивних просапних і технічних культур; заміни маловрожайних високоврожайними сортовими посівами; послідовній спеціалізації як по зонах, так і усередині господарств; будівництва крупних комплексів і фабрик по виробництву м'яса, молока, яєць і овочів з широким вживанням автоматики і електроніки; досягнень біохімії, мікробіології і т. д.; підвищення матеріальної зацікавленості працівників в здобутті більшої кількості продукції.

  В СРСР здійснена величезна робота по І. с. х. Енергетичні потужності сільського господарства на кінець 1970 досягли 224 млн. квт (336,4 млн. л. с. ), збільшившись в порівнянні з 1940 в 7 разів. Енергоозброєність праці з розрахунку на одного працівника збільшилася в 22,4 разу і склала 7,44 квт (11,2 л. с. ) проти 0,368 квт (0,5 л. с. ) в селянських господарствах (1913—1917). Швидкими темпами зростають постачання сільському господарству мінеральних добрив. У 1913 вони склали 188 тис. т (у умовних одиницях), в 1970 — 45649 тис. т. За роки Радянської влади проведено значне іригаційне будівництво. В порівнянні з дореволюційним рівнем (1916) площа зрошуваних земель і земель з осушною мережею збільшилася більш ніж в 2,5 разу. Інтенсифікація тваринництва характеризується зростанням поголів'я худоби і виробництва тваринницької продукції з розрахунку на одиницю земельної площі і ін.

  І. с. х. — складний процес, що охоплює всі основні сторони економіки з.-х.(сільськогосподарський) виробництва. Він характеризується системою показників: вартістю виробничих фондів з розрахунку на одиницю земельної площі; вартістю з.-х.(сільськогосподарський) машин і знарядь; витратами на добрива з розрахунку на одиницю земельної площі; вартістю валової і товарної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі, на рубель основних і оборотних фондів. До найважливіших синтетичних показників І. с. х. відносяться: підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання врожайності з.-х.(сільськогосподарський) культур, продуктивності тварин, збільшення валового і чистого доходу, зростання рентабельності виробництва і ін. Багатолітній досвід СРСР і розвинених зарубіжних країн показує, що чим вище рівень інтенсивності сільського господарства, тим вище за інших рівних умов врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин, валові збори і доходи, продуктивність праці, нижче собівартість.

  Валова продукція землеробства в 1970 збільшилася в порівнянні з 1940 в цілому по СРСР на 104%, а посівна площа за цей час зросла на 37%. Див. Земля як засіб виробництва.

  Літ.: Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 227; Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 191—92; 167—68; 159—60, 140; його ж, там же, т. 5, с. 101, 106; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу, М., 1971, с. 75; Брежнев Л. И., Про невідкладні заходи по подальшому розвитку сільського господарства СРСР. Доповідь на Пленумі ЦК КПРС 24 березня 1965 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС, прийняте 25 березня 1965 року, М., 1965; його ж, Про хід виконання вирішень XXIII з'їзду і пленумів ЦК КПРС по питаннях сільського господарства. Доповідь на Пленумі ЦК КПРС 30 окт.(жовтень) 1968 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС, прийнята 31 окт.(жовтень) 1968 р., М., 1968; його ж, Чергові завдання партії в області сільського господарства. Доповідь на Пленумі ЦК КПРС 2 липня 1970 року. — Постанова Пленуму ЦК КПРС, прийнята 3 липня 1970 року, М., 1970; Матеріали Травневого (1966 роки) Пленуму ЦК КПРС, М., 1966; Матеріали XXIII з'їзду КПРС, М., 1966; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Народне господарство СРСР в 1969 р. Статистичний щорічник, М., 1970.

  Я. А. Ловков.