Інтенция (від латів.(латинський) intentio — прагнення), намір, мета, напрям або спрямованість свідомості, воля, частково також і відчуття на який-небудь предмет. Поняття І. сходить до схоластиці, що розрізняла «первинну І.», установку на одиничне, від «вторинної І.» — установки на загальне.
В 19 ст поняття І. було знов введено у філософію німецьким філософом Ф. Брентано . У його концепції «інтенциональность» означає наочність всякого акту свідомості, тобто неодмінну отнесенность його до якогось сповна визначеному — реальному або уявному — предмету. Поняття І. і інтенциональності є центральними — як загальні характеристики свідомості — в концепціях А. Мейнонга (Австрія) і Е. Гуссерля (Німеччина). Ці поняття були сприйняті, особливо через Мейнонга, психологією, де привели до уточнення уявлень про характер і спрямованість психічній діяльності, а також до формування поняття установки .
