Опозиція (від латів.(латинський) oppositio — зіставлення), 1) протидія, опір, зіставлення своїх поглядів, своєї політики який-небудь ін. політиці, ін. поглядам. 2) Партія або група, виступаюча врозріз з думкою більшості або з пануючою думкою. Парламентська О. — партії або групи в парламентах капіталістичних країн, уряди, що не беруть участь у формуванні, промовці по низці запитань проти урядової політики. Внутріпартійна О. — угрупування, виступаючі проти яких-небудь принципових питань політики партії і її керівних органів.
В комуністичних партіях до перемоги соціалістичної революції і в період будівництва соціалізму об'єктивною причиною виникнення О. є неоднорідність соціальної структури суспільства і самого пролетаріату. В рядах партії виявляються непролетарські і дрібнобуржуазні елементи, а також особи, що знаходяться або попадають під вплив непролетарських класів і шарів (відповідно — антимарксистських, ревізіоністських течій) і об'єктивно самі стають провідниками буржуазного впливу на пролетаріат і його партію. У КПРС виникали опортуністичні угрупування, що протиставляли ленінській лінії партії свою, що виражала інтереси і настрої головним чином дрібнобуржуазних класів і шарів [див. Одзовісти,Ультіматісти,«Ліві комуністи»,Троцькізм,Група «демократичного централізму», «Робоча опозиція»,«Нова опозиція»,Правий ухил у ВКП (б) ]. Після перемоги соціалізму і досягнення класової монолітності суспільства об'єктивні причини для виникнення О. в компартіях перестають існувати.
