Група «демократичного централізму»
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Група «демократичного централізму»

Група «демократичного централізму» («децисти»), одна з опортуністичних антиленінських груп в РКП(б), що виникла на початку 1919 і оформилася в 1920 із залишків розбитою партією фракції « лівих комуністів» . на чолі Р. «д. ц.» стояли Ст Ст Осинський, Т. Ст Сапронов, Ст М. Смирнов. Прикриваючись партійним принципом демократичного централізму, «децисти» фактично вели боротьбу і проти пролетарської демократії, і проти централізму. У роки Громадянської Війни Р. «д. ц.» проповідувала партизанщину в армії, вимагала децентралізації народного господарства. «Децисти» намагалися протиставити місцеві органи центральним, захищали безмежну колегіальність, виступали проти єдиноначальності в керівництві підприємствами. Вони вели боротьбу проти єдності партії, проти залізної дисципліни її рядів, виступали за свободу фракцій і угрупувань усередині партії. Одночасно Р. «д. ц.» вимагала надати свободу слова, друк, зборів контрреволюційним партіям. Платформа Р. «д. ц.» виражала ідеологію дрібнобуржуазної контрреволюції, була направлена проти диктатури пролетаріату, проти керівної ролі Комуністичної партії. На Восьмому з'їзді РКП(б) (1919) «децисти» обрушилися на ЦК партії із звинуваченнями у відсутності колегіальності, в насадженні «ієрархічних, авторитарних» методів керівництва. Делегати з'їзду довели абсурдність звинувачень і відзначили в резолюції, що «... у партії в дану епоху необхідна прямо військова дисципліна» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 2,1970, с. 74). Намагаючись нав'язати Дев'ятому з'їзду РКП(б) (1920) свої погляди, Р. «д. ц.» виставила співдоповідачів по питаннях господарського будівництва і по організаційних питанням. У завершальному слові по звітній доповіді ЦК на 9-м-коді з'їзді В. І. Ленін піддав різкій критиці «Тези про колегіальність і єдиноначальність», представлені Р. «д. ц.», розкрив контрреволюційну суть їх пропозицій, показав, що їх погляди наближаються до махновським і махаєвським (див. Махаєвщина ) . З'їзд відкинув вимоги Р. «д. ц.». Під час дискусії про профспілки (1921) «децисти» знов виступили проти партії. Ленін в статті «Криза партії» (січень 1921) дала знищувальну критику платформи «децистов» : «...ето — гірший меншовизм і есерівщина... Фракція “голосніша за всіх крикунів”...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42, с. 243). Після Десятого з'їзду РКП(б) (1921), що прийняв рішення про ліквідацію всіх фракцій і угрупувань в партії, деякі учасники Р. «д. ц.» продовжували вести боротьбу проти генеральної лінії партії. У 1923 в період нової дискусії, розв'язаної Троцьким, вони виступили проти партії і її керівництва. У 1926 «децисти» прилучилися до троцькістсько-зінов'євського блоку (група «15-ти»). П'ятнадцятий з'їзд ВКП(б) (1927) виключив з партії Р. «д. ц.» у складі 23 чоловік «...как явно антиреволюційну...» (див. «КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 4, 1970, с. 73).

загрузка...

  Літ.: Ленін Ст І., IX з'їзд РКП(б) 29 березня — 5 квітня 1920 р., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 40; його ж, Криза партії, там же, т. 42; його ж, Х з'їзд РКП(б) 8—16 березня 1921 р., там же, т. 43; Восьмий з'їзд РКП(б). Протоколи. Березень 1919 р., М., 1959; Восьма Всеросійська конференція РКП(б) 2—4 дек.(грудень) 1919 р., в кн.: КПРС в ре- золюциях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, ч. 2, М., 1970; Дев'ятий з'їзд РКП(б), 29 березня — 5 квітня 1920, там же; Десятий з'їзд РКП(б) 8—16 березня (1921), там же: П'ятнадцятий з'їзд ВКП(б) 2—19 дек.(грудень) 1927 р., там же, ч. 4, М-код.,1970.

  Л. Ст Метелиця.