П'ятнадцятий з'їзд ВКП(б), відбувся 2—19 грудня 1927 в Москві. Було присутньо 898 делегатів з вирішальним і771 — з дорадчим голосом, що представляли 887 233 члени партії і 348 957 кандидатів.
Порядок дня: Політичний звіт ЦК (доповідач І. Ст Сталін); Організаційний звіт ЦК (С. Ст Косиор); Звіт Центральної ревізійної комісії (Д. І. Курський); Звіт ЦКК(Центральна контрольна комісія) — РКИ (Р. До. Орджонікідзе); Звіт делегації ВКП(б) в Комінтерні (Н. І. Бухарін); Директиви по складанню 5-річного плану розвитку народного господарства (А. І. Риків); Про роботу в селі (Ст М. Молотів); Вибори центральних установ. На з'їзді як гості були присутні представники 21 зарубіжної компартії.
З'їзд проходіл в складному міжнародному стані. Схваливши зовнішньополітичний курс ЦК ВКП(б), з'їзд констатував, що правильна політика ЦК забезпечила «... зміцнення міжнародної потужності СРСР, підвищення ролі нашої країни як чинника міжнародного світу, зростання авторитету СРСР як вогнища усесвітнього революційного руху» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 4, 1970, с. 13), і доручив ЦК вести боротьбу за мир, укріплювати братські зв'язки з трудящими всіх країн, підсилювати обороноздатність СРСР. У політичних і організаційних звітах ЦК партії наголошувалося, що Радянська країна упевнено просувалася ленінським курсом до соціалізму. Здійснювалася соціалістична індустріалізація. Неухильно зростала питома вага промисловості в народному господарстві: у 1926—27 він піднявся до 38% (в порівнянні з 32,4% в 1924—25). Розвивалася важка індустрія, особливо нові галузі: машинобудування, верстатобудування, турбобудування, авіаційна, автотракторна, хімічна промисловість. Йшло подальше зміцнення позицій соціалізму в промисловості і торгівлі, активне витіснення капіталістичних елементів. Соціалістичний сектор займав переважаюче положення в промисловості (у 1926—1927 питома вага валової продукції приватних підприємств знизилася з 39 до 24%). Зростала чисельність робочого класу. Відомі успіхи були і в розвитку сільського господарства. За вирішальними показниками з.-х.(сільськогосподарський) виробництво виходило на довоєнні рубежі: посівні площі в 1927 склали 96,7% рівня 1913, валова продукція сільського господарства — 108,3%, у тому числі по зернових культурам — 91,9%. Зміцнювався і удосконалювався державний і суспільний лад; окріпнула класова база диктатури пролетаріату. Підвищилися матеріальний добробут і культурний рівень трудящих. З'їзд схвалив політичну і організаційну лінію ЦК і визначив подальші завдання партії по здійсненню ленінського плану побудови соціалістичного суспільства в СРСР. З'їзд затвердив Директиви по складанню першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР вказавши, що, враховуючи міжнародне положення країни, необхідно в короткі історичні терміни забезпечити такий підйом її економіки і обороноздатності, який дозволив би СРСР встояти проти можливої військової і економічної інтервенції імперіалістичних держав. На користь індустріалізації пропонувалося найбільш швидкими темпами розвивати машинобудування і ін. галузі важкої промисловості. З'їзд рекомендував передбачити «... зростання добробуту робочого класу бідного і середнього селянства при збереженні максимально-можливого темпу розвитку всього народного господарства» (там же, с. 45).
В резолюції «Про роботу в селі» наголошувалося, що розвиток сільського господарства характеризувався боротьбою соціалістичних і капіталістичних тенденцій, що пролетарська держава робить все можливе для зростання і зміцнення соціалістичної тенденції шляхом проведення строго витриманої класової політики в селі посилення планово-регулюючої ролі державних органів, розгортання кооперативного будівництва, зміцнення союзу робочого класу з селянством трудящого. З'їзд констатував, що, не дивлячись на досягнуті успіхи, сільське господарство продовжувало відставати від промисловості. Село відставало також і в соціально-політичному розвитку. Якщо в місті переважали соціалістичні виробничі стосунки, промислове виробництво базувалося на державній власності, то на селі переважало дрібнотоварне селянське господарство, засноване на приватній власності. У результаті середньорічні темпи виробництва з.-х.(сільськогосподарський) продукції були в 4—5 разів нижче, ніж темпи зростання промислової продукції, що не задовольняло всі зростаючі потреби країни. Для створення єдиної соціалістичної економіки стало необхідним перебудувати виробничі стосунки і в селі, здійснити машинізацію сільського господарства. Окрім того, дрібнотоварне селянське господарство було базою для зростання капіталістичних елементів. З'їзд проголосив курс на всемірний розвиток колективізації сільського господарства СРСР як першочергове завдання партії, вказавши, що «в справжній період завдання об'єднання і перетворення дрібних індивідуальних селянських господарств в крупні колективи має бути поставлена в якості основного завдання партії в селі» (там же, с. 57). Найважливішою складовою частиною курсу партії на колективізацію була політика рішучого настання на куркульство . В резолюції вказувалося на необхідність «... прийняти ряд нових заходів, що обмежують розвиток капіталізму в селі і ведучих селянське господарство у напрямку до соціалізму» (там же, с. 63). В цілях поліпшення партійно-організаційної роботи і посилення партійного впливу на бідняцько-середняцькі маси необхідно укріпити групи бідноти при Радах і кооперативах; збільшити прийом в партію батрацького і бідняцького активу; укріпити кооперативні і радянські органи на селі партійними кадрами. У складі апаратів ЦК ВКП(б), губкомов, обкомів і окружкомів було вирішено створити відділи по роботі в селі. У вирішенні з'їзду визначалися завдання боротьби партії за подальше здійснення кооперативного плану В. І. Леніна .
Схваливши діяльність ЦКК(Центральна контрольна комісія) по охороні єдності партії і зміцненню в ній дисципліни, з'їзд запропонував ЦКК(Центральна контрольна комісія) — РКИ і далі зосередити увагу на вдосконаленні і скороченні державного апарату, на боротьбі з бюрократизмом, залучаючи до цієї роботи широкі маси робітників і селян.
Розглянувши діяльність делегації ВКП(б) у Виконкомі Комінтерну, з'їзд відзначив, що ВКП(б) разом з ін. компартіями забезпечила подальше підвищення ролі Комінтерну як бойового штабу міжнародного пролетаріату, добилася ідейно-організаційних зміцнення його секцій і посилення їх впливу на світовий революційний рух.
За пропозицією ЦКК(Центральна контрольна комісія) ВКП(б) з'їзд розглянуло питання про троцькістсько-зінов'євському антипартійному блоці . Троцкисти і зіновьевци спочатку окремо, а потім об'єднаними силами вели боротьбу проти політичного курсу партії, ревізували ленінське вчення про можливість побудови соціалізму в СРСР, намагалися зруйнувати єдність партійних лав. У передз'їздівській дискусії троцькістсько-зінов'євська опозиція потерпіла поразку: за її платформу висловилося лише 0,5% загального числа членів партії. З'їзд оголосив «... приналежність до троцькістської опозиції і пропаганду її поглядів несумісними з перебуванням в рядах більшовицької партії» (там же, с. 21). Провідна група опозиціонерів у складі 121 чола. звернулася до з'їзду із заявою про припинення фракційної боротьби і підпорядкування його рішенням, вказавши в той же час, що вони не відмовляються від своїх політичних поглядів.
Для розгляду матеріалів про опозиції з'їзд створив комісію з 65 делегатів під головуванням Р. До. Орджонікідзе. Заслуховує повідомлення комісії, з'їзд ухвалив резолюцію «О опозиції», в якій вказав, що в ідеологічної області розбіжності між партією і опозицією носять програмний характер. У питаннях тактики опозиція перейшла грань внутріпартійної дисципліни і стала на дорогу відкритої боротьби проти Радянської влади. В області організаційної вона зробила кроки до створення власної партії і керівних органів, встановленню своєї внутріпартійної дисципліни. З'їзд затвердив виключення з партії Л. Д. Троцкого і Г. Е. Зіновьева постановою ЦК і ЦКК(Центральна контрольна комісія) від 14 листопада 1927 і виключив з партії ще 75 активних учасників антипартійного блоку; за фракційну боротьбу була виключена з партії група Т. В. Сапронова (23 чіл.) (див. Група «демократичного централізму» ).
З'їзд вибрав ЦК у складі 71 члена і 50 кандидатів, Центральну ревізійну комісію — 9 чіл. і ЦКК(Центральна контрольна комісія) — 195 чіл.
15-й з'їзд ВКП(б) увійшов до історії як з'їзду, що націлив партію на проведення колективізації сільського господарства і підготовку настання соціалізму по всьому фронту господарського будівництва.
Літ.: П'ятнадцятий з'їзд ВКП(б). Стенографічний звіт, ч. 1—2, М., 1961—62; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 4, М., 1970; Історія КПРС, т. 4, книга 1, М., 1970.
