Група вивчення реактивного руху
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Група вивчення реактивного руху

Група вивчення реактивного руху (ГИРД), 1) громадські організації при Осоавіахиме, створені в 1931 в Москві (МОСГИРД) і Ленінграді (ЛЕНГИРД), пізніше — в Харкові, Баку і інших містах. 2) Науково-дослідна і дослідно-конструкторська організація по розробці ракет і двигунів, створена в Москві в червні 1932 вирішенням президії Центральної ради Осоавіахима. Поряд з Газодинамічною лабораторією (ГДЛ) зіграла основну роль в зародженні сов.(радянський) ракетобудування. Начальником ГИРД був призначений С. Рр. Королев. У штат ГИРД була прийнята бригада Ф. А. Цандера, до цього що працювала в громадському порядку в МОСГИРД над проектом рухової установки з рідинним реактивним двигуном ОР-2 для ракетоплана РП-1. З серпня 1932 ГИРД фінансувалася Управлінням військових винаходів РККА. Надалі були утворені ще три проектно-конструкторські бригади: по розробці рідинних балістичних ракет; прямоточних повітряно-реактивних двигунів і газодинамічних випробувальних установок; ракетопланів і крилатих ракет. Керували цими бригадами М. До. Тіхонравов, Ю. А. Победоносцев і С. П. Королев. Крім того, були організовані виробнича бригада і випробувальна станція. Вихідним завданням ГИРД було створення рідинних ракетних літальних апаратів для накопичення необхідного досвіду. У якості окислювача використовувався рідкий кисень, пального — бензин і етиловий спирт. Проводилися експерименти по спалюванню металевого пального в повітрі. 17 серпня 1933 була запущена перша сов.(радянський) рідинна ракета «ГИРД-09», а 25 листопада 1933 — «ГИРД-Х». Розроблені проекти ряду інших рідинних балістичних і крилатих ракет, розроблений і випробуваний ряд конструкцій рідинних реактивних двигунів .(ОР-2, 02, 10 і ін.) і гібридний ракетний двигун 09. Успішно випробувані моделі прямоточних повітряно-реактивних двигунів, що у польоті вистрілюються з гармати, створена надзвукова аеродинамічна труба, досліджена насосна система подачі палива. В кінці 1933 ГДЛ і ГИРД були об'єднані в Реактивний науково-дослідний інститут . Із стенів ГИРД вийшли крупні учені і конструктори, що взяли активну творчу участь в розвитку вітчизняної ракетнокосмічної науки і техніки; вони внесли неоцінимий вклад до створення ракет, штучних супутників, автоматичних міжпланетних станцій і космічних кораблів. Ланцюжку кратера протяжністю 520 км. на зворотному боці Луни привласнено найменування ГИРД.