Одзовісти
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Одзовісти

Одзовісти, лівооппортуністська група на чолі з А. А. Богдановим [Р. А. Алексинський, А. В. Соколов (С. Вольський), А. Ст Луначарський, М. Н. Лядов, М. Н. Покровський і ін.], що утворилася в РСДРП в 1908. О. виражали настрої «..незрілих елементів більшовизму» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво т. 19, с. 107—08). Вони вимагали відгуку (звідси назва) соціал-демократичної фракції з Державної думи припинення партійної роботи в легальних і напівлегальних організаціях робочого класу (профспілках, кооперативах, клубах і т.п.) і зосередження роботи в нелегальний партійних організаціях. О. затверджували, що царизм вже переродився в буржуазну монархію, а кріпосники-поміщики «європеїзувалися», обуржуазнювалися. З лівацьких позицій вони відкидали неминучість другої буржуазно-демократичної революції, вважаючи, що така революція вже позаду, а попереду «чисто пролетарська». Не враховуючи умов реакції 1908—10, відсутність революційної ситуації в Росії, О. наполягали на збереженні гасла озброєного повстання, закликали до негайних відкритих революційних дій. У основі помилкової тактики О. лежав догматичний підхід до визначення завдань партії. «Повторення завчених, але таких, що не зрозуміли, непродуманих “гасел” повело до широкого поширення порожньої фрази, що на ділі зводилася до абсолютно немарксистським, дрібнобуржуазним течіям, на зразок відвертого або сором'язливого “одзовізму” або визнання одзовізму “законним відтінком” марксизму» (там же, т. 20, с. 88). Тактику одзовістів Ленін назвав тактикою «...храненія (у консервах) революційних слів...» періоду першої російської революції (там же, т. 47, с. 222). Діяльність О. загрожувала самому існуванню партії: відмова використовувати легальні можливості роботи привела б до розриву зв'язку партії з масами, без якої партія перетворюється на секту і не може виконувати роль керівника класу. Меньшевіки- ліквідатори прямо пропонували скасувати нелегальну партію, одзовізм, по характеристиці Леніна, був «ліквідаторством зліва», «меншовизмом навиворіт» (див. там же, т. 17, с. 367). 5-я Загальноросійська конференція РСДРП [грудень 1908 (січень 1909)] засудила ліквідаторство і рішуче відмежувалася від О. Получив відсіч на конференції, О. продовжували фракційну діяльність: організували свою школу на о. Капрі (див. Капрійськая школа ). У червні 1909 Нарада розширеної редакції газета «Пролетар» (фактично — Більшовицький центр) прийняло рішення, що більшовизм нічого спільного не має з одзовізмом і ультиматизмом (різновид О.), і призвало вести непримиренну боротьбу з цими ухиленнями від революційного марксизму. Лідер О. Богданов був виключений з лав більшовиків. У грудні 1909 О. і ультіматісти організували антипартійну групу «Вперед» . Частину О. (Луначарський, Лядов, Покровський і ін.) згодом визнали свої помилки.

  Літ.: Ленін Ст І., З приводу статті «До чергових питань», Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17; його ж, Карикатура на більшовизм, там же; його ж, Про фракцію прибічників одзовізму і богобудівництва, там же, т. 19; його ж, Лист організаторам Капрійськой школи, там же, т. 47; там же, Довідковий том, ч. 1, с. 446; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 1, М., 1970; Історія КПРС, т. 2, М., 1966.

  Л. А. Слепов.