Отит (від греч.(грецький) ús, родовий відмінок ōtós — вухо), запалення вуха. Розрізняють запалення зовнішнього, середнього і внутрішнього юшка . Зовнішній О. — запалення шкіри вушної раковини і зовнішнього слухового проходу (фурункул, екзема), яке протікає так само, як і на ін. ділянках шкіри.
Середній О. може бути гострим і хронічним. Гострий середній О. виникає унаслідок впровадження мікробів в середнє вухо з носа і носоглотки при грипі і ін. інфекційних хворобах; у дітей спостерігається значно частіше, чем у дорослих, чому сприяють часта нежить і аденоїди . Симптоми гострого середнього О. — стріляючий біль в юшці, пониження слуху, підвищена температура, гнійні виділення з вуха (часто з першої доби, інколи — першого годинника захворювання); в грудних дітей — занепокоєння, поганий сон; дитя скрикує, вертить головою, хапається рукою за хворе вухо, відмовляється від грудей унаслідок посилення болю в юшці при ковтанні. Лікування: тампон з борним спиртом або ін. антисептиками; в деяких випадках розріз барабанної перетинки (парацентез). При своєчасному лікуванні гострий О. в більшості випадків закінчується одужанням, проте при ослабінні організму і ін. несприятливих умовах може перейти в хронічну форму: з юшка постійно або періодично виділяється гній, слух стабільно понижений. Ускладнення середнього О. — запалення внутрішнього вуха, мозкових оболонок (менінгіт ) і ін.
Запалення внутрішнього вуха (внутрішній О., або лабіринтит) виникає не лише при середньому О., але незрідка (у дітей) — при епідемічному цереброспінальному менінгіті. Лабіринтит може бути розлитим (дифузним), коли гинуть всі або майже всі закінчення слухового нерва у внутрішньому вусі, виникає повна або майже повна глухота, і обмеженим, коли слух частково зберігається. Лікування: антибіотики, хірургічні втручання на скроневій кісті.
Літ.: Темкин Я. С., Гострий отит і його ускладнення, 2 видавництва, М., 1955.
