Ліквідатори
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ліквідатори

Ліквідатори , представники ревізіоністського, опортуністичного напряму в РСДРП, що виник в роки реакції 1907—10. Л. намагалися відвернути робітників від підготовки нової революції, ліквідовувати революційну соціал-демократичну партію і створити легальну партію реформіста західноєвропейського типа. На чолі Л. стояли лідери меншовизму . П. Би. Аксельрод, Ф. І. Дан, Н. Н. Жорданія, Ю. Ларін, Ст О. Льовіцкий, Ю. О. Березня, А. С. Мартинов, А. Н. Потресов, Н. Череванін. Що виросло на грунті меншовицьких поглядів, ліквідаторство відображало кризу меншовизму, відкритий перехід його правого флангу на позиції ліберальної буржуазії. Класовою основою ліквідаторства з'явилися дрібнобуржуазні елементи, що прилучилися до РСДРП (особливо до меншовиків) в період підйому революційно-демократичного руху і ідейно капітуліровавшие перед царизмом після поразки Революції 1905—07. «У нас повний розпад і досконала деморалізація... Я не думаю, щоб цей розпад і ця деморалізація де-небудь так яскраво заявила себе, як серед нас, меншовиків», — писав в ті роки Потресов (Історія КПРС, т. 2, 1966, с. 270). Відкритими Л. були меншовики, що виступили ще в період роботи 5-го (Лондонського) з'їзду РСДРП (1907) з анархо-синдикалістською ідеєю «робочого з'їзду», з пропозиціями про об'єднання РСДРП з есерами і ін. псевдосоціалістичними партіями. З'їзд визнав цю ідею антипартійної. До липня 1908 ліквідаторство оформилося як ідейно-політична течія, організаційно групуючись довкола журналу «Наша зоря». Л. стверджували, що столипінська реформа вирішує аграрне питання, усуваючи грунт для класової боротьби проти поміщиків в селі, що Державна дума забезпечує мирне реформування царизму і т.ч. знімає необхідність нової буржуазно-демократичної революції. В. І. Ленін вказував: «... ліквідаторство меншовиків, полягає ідейно в запереченні революційної класової боротьби соціалістичного пролетаріату взагалі і, зокрема, в запереченні гегемонії пролетаріату в нашій буржуазно-демократичній революції... Організаційно ліквідаторство є заперечення необхідності нелегальної соціал-демократичної партії і пов'язане з цим зречення від РСДРП, вихід з неї, боротьба проти неї на сторінках легального друку, в легальних робочих організаціях, професійних союзах, кооперативах, на з'їздах, де беруть участь робочі депутати і т. д.» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 19, с. 45). Л. закликали робітників добиватися лише часткових цілей реформістів; головну увагу вони відводили виборам в Державну думу, проголошуючи своїм прапором боротьбу за легальність. Меншовики-ліквідатори грали роль агентів буржуазії в робочому русі. Ленін, називаючи Л. «столипінською робочою партією», писав: «Ліквідатори — це дрібнобуржуазні інтелігенти, послані буржуазією нести ліберальну розпусту в робоче середовище» (там же, т. 23, с. 80). Поряд з Л., хоча і з ін. позицій, виступали проти партії одзовісти і центристи (див. Центризм ) . 5-я конференція РСДРП (Загальноросійська 1908) засудила ліквідаторство і призвала всі партійні організації до непримиренної боротьби проти Л. і одзовістів. У 1912 все три опортуністичні течії об'єдналися в організованому Л. Д. Троцким серпневому антипартійному блоці . В боротьбі проти одзовістів і троцкистов Ленін висунув план об'єднання всіх партійних сил на принциповій основі боротьби за нелегальну революційну партію. Більшовики пішли на тимчасовий блок з меншовиками-партійцями, Ст Плехановим, що очолювалися Р., які залишаючись на позиціях меншовизму, виступали за збереження нелегальної партійної організації. 6-я (Празька) Всеросійська конференція РСДРП (1912) вигнала з партії Л. После конференції Л., газети «Промінь», що групувалися довкола, остаточно викрили свою антимарксистську суть, відрікшись від марксизму у всіх областях. Ленін писав: «...редакция “Променя” є союз ліквідаторів марксизму. Одні ліквідовують підпілля, тобто партію пролетаріату (Маєвський, Седов, Ф. Д. і т. д.), інші — ідею гегемонію пролетаріату (Потресов, Кольцов і ін.), треті — філософський матеріалізм Маркса (р. Семковський і К°), четверті — інтернаціоналізм пролетарського соціалізму (бундовци, Коссовський, Медем і ін. — прибічники “культурно-національної автономії”), п'яті, — економічну теорію Маркса (р. Маслов з його теорією ренти і “новою” соціологією) і так далі і тому подібне» (там же, с. 120). У 1-у світову війну 1914—18 ліквідаторство переросло в соціал-шовінізм.

загрузка...

 

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 341—344); П'ята конференція РСДРП (Загальноросійська 1908), в кн.: КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 1, М., 1970; Шоста (Празька) Всеросійська конференція РСДРП, там же; Історія КПРС, т. 2, М., 1966; З історії боротьби ленінської партії проти опортунізму, М. 1966.

  С. С. Шаумян.