Мотивації (або спонуки) в біології, активні стани мозкових структур, або системно-організовані збудження центральної нервової системи, спонукаючі вищих тварин і людину здійснювати дії (акти поведінки), направлені на задоволення своїх потреб. Дії ці або орієнтовані спадково (див. Інстинкт, Інстинктивна поведінка ), або закріплені досвідом (див. Умовні рефлекси ). М. не зводяться до одного лише самозбереження — індивідуальному або видовому, представляючому необхідну умову існування живих організмів, але зовсім не головну тенденцію їх цілеспрямованої поведінки. Живі системи у відомих межах активно порушують досягнуте урівноваження з довкіллям наприклад у випадках дослідницької поведінки при освоєнні нових територій, не пов'язаному з недоліком їжі або перенаселенням, при перебудові внутрішньозграєвих стосунків і т. п. Важлива роль в М. подібного типа належить нервовому апарату емоцій . Розрізняють: індивідуальні М., направлені на підтримку гомеостазу, — голод, спрага, уникнення болю прагнення до температурного оптимуму і т. п.; групові — турбота про потомство, пошук місця в груповій ієрархії, підтримка властивою даному вигляду структури співтовариства і т. п.; пізнавальні — дослідницька поведінка, ігрова діяльність і т. д. Класифікуючим принципом служить контур зворотному зв'язку, регулюючою дану М.: усередині індивідуума в разі утамовування голоду і спраги; через взаємодія з ін. особинами, включаючи дитинчат; через процес розвитку, що закріплює, модифікує або відкидає той або інший мотив . Багато М. містять компоненти, що відносяться до різних груп. Наприклад, статева М., пов'язана з гормональними перебудовами усередині організму, може реалізуватися лише шляхом взаємодії з ін. особинами і істотно залежить від їх поведінки.
Відомості про мозковий субстрат, що реалізовує ту або іншу М., поки обмежені. Розроблена нейрофізіологія найбільш елементарних М. — голоду, спраги, уникнення болю, статевого потягу. Нервовим субстратом цих М. служать широко розгалужені системи, елементи яких локалізуються в багатьох відділах мозку. Біохімічні зрушення у внутрішньому середовищі організму, як і дія зовнішніх стимул-реакцій, трансформуються в процес збудження, який активує ті або інші структури гіпоталамуса . Звідси мотиваційне збудження поширюється на лімбічеськую систему і кору великих півкуль головного мозку, де формується програма поведінки, здатної привести до задоволення відповідної потреби. Принципове значення для нейрофізіології М. мало відкриття Дж. Олдсом і П. Мілнером (Канада) мозкових структур, які тварина в експерименті само багато разів дратує електричним струмом (так звані підкріплюючі системи мозку, або «центри задоволення»). Ці досліди з самораздраженієм показали, що, взаємодіючи один з одним, М. і емоції приурочені до різних мозкових утворень і грають самостійну роль в організації поведінки. На відміну від експериментів з штучним роздратуванням мозку, обов'язковою передумовою активації нервового апарату емоцій в природних умовах існування вищих тварин і людини служить мотиваційне збудження (наявність потреби).
Потреби вигляду, групи, співтовариства, окремі особини, що принципово не виводяться з потреб, представлені в мозку живих істот у вигляді М. індивідуальної поведінки типа батьківського інстинкту, дослідницької активності, реагування на сигнали, витікаючі від ін. особин, і т. п. До нервового субстрата М. такого роду, окрім гіпоталамуса, належать деякі ядра мигдалеподібного комплексу, лобові і частково скроневі долі кори. Поразка лобових відділів великих півкуль мозку приводить у людини до порушення М. вищого типа, що ініціюють трудову діяльність, соціальні контакти і творчість. Одночасно спостерігається розгальмування елементарних М.
Літ.: Якобсон П. М., Психологічні проблеми мотивації поведінки людини, М., 1969; Леонтьев А. Н., Потреби, мотиви і емоції, М., 1971; Судаків До. Ст, Біологічні мотивації, М., 1971; Шулейкина До. Ст, Системна організація харчової поведінки, М., 1971; Дельгадо Х., Мозок і свідомість, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971; Мілнер П., Фізіологічна психологія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1973; Oids J., Differentiation of reward systems in the brain by self-stimulation technics, в кн.: Electrical studies on the Unanesthetired Brain, N. Y., 1960: Nebraska symposium on motivation, Lincoln, 1959 (Current theory and research in motivation, v. 7); Ailport G. W., Pattern and growth in personality, N. Y., [1961]; Morgan М., Motivation, «Cambridge Research», 1969, v. 5 № 3.
