Кредит міжнародний, одна з форм руху грошових і матеріальних коштів в процесі розвитку міжнародних економічних відносин, заснований на тимчасовому наданні кредитором позичальникові фінансових і товарних ресурсів на умовах терміновості, зворотності і платності. Тісно пов'язаний з формуванням і розвитком світовою капіталістичною і світовою соціалістичною систем господарства. Суть, форми і функції До. м. визначаються соціально-економічними умовами, в яких він застосовується.
При капіталізмі До. м. є формою руху позикового капіталу між країнами, здійснюваного в цілях здобуття максимально високої норми прибули, а також здобуття політичних переваг. Виступав одним з важелів первинного накопичення капіталу . У епоху промислового капіталізму сприяв інтернаціоналізації виробництва і обміну, утворенню світового ринку. В період імперіалізму До. м. перетворюється на одну з головних форм вивозу капіталу, в знаряддя боротьби імперіалістичних держав за ринки збуту, за сфери найбільш прибуткового вкладення капіталу. З розвитком державно-монополістичного капіталізму До. м. стає в руках імперіалістичних держав засобом політичної і економічній експансії. Будучи одній з форм фінансування міжнародної торгівлі, До. м. застосовується імперіалістичними державами в цілях збереження вигідної ним структури експорту країн, що розвиваються. Після 2-ої світової війни 1939—45 До. м. широко використовується для згладжування гостроти протиріч, що викликаються хронічною нестійкістю капіталістичної валютної системи, для підтримки провідних капіталістичних валют, раніше всього долара США.
Застосовуються декілька основних видів міжнародних кредитів: фірмові, банківські, міждержавні, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій. Кредити можуть мати товарну і грошових форми. До. м. залежно від терміну можуть бути короткостроковими (до 1 року), середньостроковими (від 1 до 5—7 років) і довгостроковими (понад 5—7 років).
Фірмові кредити надаються капіталістичними фірмами, як правило, в товарній формі при постачаннях фірмою-експортером строго певних видів товарів і лише в межах вартості свого товарного експорту. Є в основному кратко- і середньостроковими (див. Кредит комерційний ).
Банківські кредити виступають в грошовій формі у вигляді обліку векселів, підтоварних і ін. позик, кредитів по контокорентному рахунку, банківських акцептів і тому подібне (див. Кредит банківський ). У 60-і рр. набули поширення середньострокові цільові банківські кредити, які надають найбільші комерційні банки або консорціуми банків на фінансування певних проектів, на покупку крупних партій комплектного устаткування в країнах-кредиторах. Зокрема, фінансування експорту машин і устаткування із США до Японії в 60-х рр. значною мірою здійснювалося за рахунок кредитів і позик приватних комерційних банків. Широко застосовується банківське кредитування і при фінансуванні експорту США в такі західноєвропейські країни, як Норвегія, Данія, Швеція, Греція, Іспанія.
З посиленням державно-монополістичних тенденцій в сфері До. м. великого поширення набули міждержавні кредити. За 1948—51 США виділили країнам Західної Європи через систему урядових субсидій і позик за планом Маршалла «допомога» в розмірі 12,3 млрд. доларів, яка послужила базою для розгорнутого настання американських монополій на західноєвропейський ринок. Міждержавні кредити широко використовуються імперіалістичними державами як знаряддя неоколоніалістської політики відносно країн, що розвиваються. Кредити призначаються для строго певних галузей виробництва, розвиток яких не зачіпає інтересів монополій країн-кредиторів, на створення інфраструктури як необхідної умови для припливу приватних інвестицій з розвинених капіталістичних країн. Надання кредитів часто зв'язується з вимогою забезпечення торгівельних і валютних пільг іноземним компаніям, участі країн, що розвиваються, в економічних угрупуваннях і військово-політичних союзах. Би. ч. цих кредитів — «зв'язані», тобто виділяються на придбання необхідних товарів лише у країн-кредиторів. Так, в 1967 доля «зв'язаної допомоги» в об'ємі державних кредитів, що направляються в країни, що розвиваються, склала 93,7% всіх фінансових ресурсів, що надавалися, причому в загальному об'ємі державних кредитів США доля «зв'язаної допомоги» склала 96,5%, Японії — 86,6%, Італії — 72,6%, Франції—61,8%, Великобританії — 57,1%. Монополії імперіалістичних держав істотно завищують ціни на товари, що продаються в кредит, що погіршує валютне положення країн, що розвиваються втрачали в кінці 60-х рр. в результаті цього завищення цін більше 1 млрд. доларів щорік.
Різновидом міждержавних кредитів капіталістичних країн, породженою хронічною дефіцитністю платіжних балансів і нестійкістю валют провідних капіталістичних країн, виступають короткострокові кредити типа «своп» (обмін валютами між країнами на умовах зворотності). Кредити «своп» з 1962 надаються центральними банками країн на основі двосторонніх міждержавних угод. З 1962 ними широко користуються США, з 1966 — Великобританія, а з 1968 — Франція. Специфічна форма міждержавних кредітов— кредити, що надаються капіталістичними країнами один одному в рамках т.з. системи «спеціальних прав запозичення», введеної з 1 січня 1970.
В післявоєнні роки різко зросла роль кредитів валютно-фінансових організацій Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР) і його філій: Міжамериканського банку розвитку, Азіатського банку розвитку і ін. Ці кредити використовуються імперіалістичними державами як один із засобів експансіоністської зовнішньої політики.
В обстановці постійних загострень кризи капіталістичної валютної системи в 60-і рр. МВФ став надавати центральним банкам капіталістичних країн валютні кредити на основі двосторонніх угод в і д. н. «підтримці» (резервні кредити).
До. м. соціалістичних країн є формою планової мобілізації і розміщення фінансових і товарних ресурсів соціалістичних країн в процесі здійснення їх міждержавних економічних відносин. Він виступає як один із засобів освоєння досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності міжнародного соціалістичного розподілу праці.
До. м. социалнстічеських країн існує в двох основних формах: у формі міждержавного кредиту на двосторонній основі і у формі кредитів міждержавних валютно-фінансових організацій соціалістичних країн — Міжнародного банку економічного співробітництва (МБЕС) і Міжнародного інвестиційного банку (МІБ) — на багатобічній основі.
Соціалістичні країни надають один одному на двосторонній основі довгострокові кредити в товарній, продуктивній і грошовій формі. Найбільшою країною-кредитором серед них є Радянський Союз. До початку 70-х рр. сума довгострокових кредитів і безвідплатної допомоги соціалістичним країнам з боку СРСР склала понад 8 млрд. крб. На ці засоби були побудовані сотні промислових підприємств і інших господарських об'єктів. Велику роль в наданні міждержавних кредитів іншим соціалістичним країнам грають Чехословакія і ГДР(Німецька Демократична Республіка).
Кредити МБЕС є важливим засобом забезпечення безперебійності в розрахунках між соціалістичними країнами, вони сприяють неухильному розширенню їх взаємної зовнішньої торгівлі, розвитку і поглибленню соціалістичної економічної інтеграції. Об'єм кредитів МБЕС неухильно зростає. Так, в 1972 банк видав уповноваженим банкам країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) кредити на загальну суму в 3 млрд. перевідних рублів . МБЕС надає кредити і у вільно оборотних капіталістичних валютах.
МІБ виплачує (з 1971) середньострокові і довгострокові кредити, які прямують в першу чергу на фінансування заходів, пов'язаних з розвитком спеціалізації і кооперації виробництва соціалістичних країн, з розширенням їх паливно-сировинної бази, а також на ін. цілі, передбачені Статутом банку і відповідні цілям і завданням соціалістичної економічної інтеграції (див. Інтеграція соціалістична економічна ). На початок 1973 банк кредитував 26 крупних об'єктів в Болгарії, Угорщині, Польщі, Чехословакії, ГДР(Німецька Демократична Республіка) і Румунії на загальну суму близько 280 млн. перевідних рублів.
Кредити соціалістичних країн країнам Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, надаються в цілях надання економічної і технічної допомоги і фінансування взаємної зовнішньої торгівлі. Міждержавні кредити соціалістичних країн країнам, що розвиваються, принципово відрізняються від міждержавних кредитів цим державам з боку імперіалістичних країн. Вони не супроводяться умовами політичного і військового характеру, направлені на ліквідацію економічної відсталості цих країн, на досягнення ними справжній незалежності.
Застосовуються міждержавні кредити і комерційні кредити в товарній формі. Кредити надаються на пільгових умовах: процентна ставка, як правило, складає 2,5% річних, погашення їх зазвичай здійснюється товарними постачаннями традиційного експорту країн, що розвиваються, для погашення кредитів даються пільгові терміни. Новою формою кредитних стосунків є кредити МІБа в перевідних рублях підприємствам і банкам країн, що розвиваються.
До. м. в зовнішньоекономічних стосунках соціалістичних і промислово розвинених капіталістичних країн — важливий засіб фінансування їх взаємної торгівлі. У довоєнні роки (1935—40) СРСР використовував для закупівель устаткування в Німеччині, Великобританії і Швеції кредити, надані цими країнами. У роки 2-ої світової війни 1939—45 члени антигітлерівської коаліції Великобританія, США, Канада надали Радянському Союзу міждержавні кредити для оплати радянських закупівель в цих країнах. У перші післявоєнні роки соціалістичні країни майже не отримували від капіталістичних країн довгострокових міждержавних кредитів. Основною формою кредитних стосунків було надання фірмових кредитів. У 60-х рр. намітилося зростання інтересу ділових кіл промислово розвинених капіталістичних країн до розвитку торгівлі з соціалістичними країнами, розширилися їх кредитні взаємини. З 2-ої половини 60-х рр. соціалістичні країни широко використовують отримувані на капіталістичному ринку довгострокові банківські кредити на фінансування закупівель крупних партій комплектного устаткування для підприємств автомобільною, хімічною, металообробною і ін. галузей промисловості. Наприклад, на початку 1973 Внешторгбанк СРСР отримав від Експортно-імпортного банку США і одного з найбільших банків світу — «Чейз Манхаттан банка» (США) — кредит в сумі 172,9 млн. доларів на фінансування закупівель машин і устаткування для Камського автозаводу. Соціалістичні країни виступають в стосунках з промислово розвиненими капіталістичними країнами не лише позичальниками, але і кредиторами. У післявоєнні роки СРСР надав довгострокові міждержавні кредити Фінляндії і Австрії. Фірми капіталістичних країн широко користуються комерційними кредитами зовнішньоторговельних організацій соціалістичних держав.
Літ.: Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27; Карпіч Ст, Банк співдружності рівних, М., 1966; Чижов До. Я., Міжнародні валютно-фінансові організації капіталізму, 2 видавництва. М., 1968; Тюльпанів С. І., Нариси політичної економії. (Країни, що розвиваються), М., 1969; Фрей Л. І., Валютні і фінансові розрахунки капіталістичних країн, М., 1969: Коптев М. М., Окулярів М. С., Імперіалізм і країни, що розвиваються, М., 1970; Мазанов Р., Міжнародні розрахунки країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги), М., 1970.
