Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР; International Bank for Reconstruction and Development), спеціалізована установа ООН(Організація Об'єднаних Націй), міжнародний кредитний інститут, створений одночасно з Міжнародним валютним фондом (МВФ) відповідно до вирішення валютно-фінансової конференції 44 країн в Бреттон-Вудсе (США, 1944). Почав операції в червні 1946. Має форму акціонерного суспільства, учасниками якого можуть бути лише держави — члени МВФ. На середину 1973 в МБРР входили 122 країни. У капіталі МБРР країни-члени беруть участь пропорційно їх долі в капіталі МВФ. Основний капітал МБРР на 1 липня 1947 був визначений в 10 млрд. доларів, в середині 1973 він досягав 30,4 млрд. доларів, у тому числі сплачений — 3 млрд. доларів. Радянський Союз в діяльності банку не бере участь.
Найвищий орган — Рада керівників. Кожна країна має в нім 250 голосів плюс 1 голос на акцію (100 тисяч доларів). Це забезпечує США 25 % голосів, Великобританії — 10, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — 5, Франції — 4, Канаді, Індії і Японії по 3 % загальної кількості голосів. Виконавський орган — директорат — складається з 20 директорів, в числі яких представники США, що постійно призначаються, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) Франції, Японії і Індії і обирані 14 директорів, представляючі останніх учасників банку. Президент банку — Р. Макнамара (США). Правління МБРР знаходиться у Вашингтоні.
Офіційні цілі МБРР: сприяння розвитку продуктивних сил країн-учасниць, в першу чергу менш розвинених країн, експорту в них приватного капіталу шляхом гарантування таких капіталовкладень або участі в них. Фактично МБРР перетворився на засіб сприяння експорту капіталів імперіалістичних монополій. 65—70 % кредитів МБРР надаються на фінансування розвитку інфраструктури (транспорту, доріг, комунального господарства і ін.), вкладення в яку створюють основу для подальших вкладень приватних засобів в прибуткові галузі. Надання кредитів економічно слаборозвиненим країнам МБРР незрідка обумовлюється проведенням ними економічної політики, що приносить вигоди іноземним монополіям.
Головні ресурси для кредитних вкладень МБРР отримує шляхом розміщення своїх облігацій на міжнародних ринках капіталів. Монополіям, що набувають цих облігацій, державами — членами МБРР гарантується зворотність засобів. Заборгованість МБРР по розміщених їм позиках на середину 1973 складала 8,9 млрд. дол.(долар) Загальна сума наданих банком кредитів — 20,3 млрд. доларів, непогашена заборгованість на середину 1973 — 14,6 млрд. доларів (банк має право перепродавати зобов'язання країн-дебіторів, тому різниця між сумою наданих кредитів і фактичною заборгованістю є не лише погашеними, але і перепроданими кредитами). Частина коштів (в середині 1973 — 1,8 млрд. доларів) МБРР тримає в державних коштовних паперах, переважно США.
Термін кредитів МБРР від 5 до 25 років; процентна ставка встановлюється на базі ринкових ставок, по яких МБРР залучає засоби плюс близько 1 % комісійних; ставка неодноразово підвищувалася; з серпня 1970 складає 7,25 % річних. Основні одержувачі кредитів МБРР — державних організацій; для надання кредитів приватним компаніям потрібні гарантії державних організацій. Кредити МБРР в 1973 розподілялися таким чином: країни Латинської Америки — 39 %, країни Азії і Океанії — 25, країни Європи, Середнього Сходу і Північної Африки — 24, країни Східної і Західної Африки — 12 %.
